Франківчанка у США навчає американців петриківського розпису

  • 17.01.2018 12:12
Франківчанка у США навчає американців петриківського розпису
Художницю Марину Волк запрошують у різні міста США, щоб вона проводила майстер-класи з петриківського розпису.

Її картини та оригінальні прикраси з виконаними в цій техніці елементами охоче купляють як українці, так і американці. При тому дівчина ніколи не відвідувала художню школу, а вчилася живопису самостійно. Історію успіху Марини розповідає Голос Америки.

З інженерів – у художники

Марина приїхала в Штати п’ять років тому і впродовж цього періоду проживала в Остіні, Техас. В Україні вона отримала дві вищі освіти – інженера та бухгалтера. Поки навчалася, працювала в салоні краси майстринею з художнього розпису нігтів. Марина не тільки малювала на нігтях, а й розробила авторські уроки і викладала для інших майстрів.

Марина Волк. Сережки розмальовані нею.

«Десять років тому ще не було так багато інформації в Інтернеті, – ділиться художниця, – тому я не мала іншого виходу, як придумувати самостійно – все на власному досвіді та на аналізі того, чому в когось не виходить, а в тебе виходить, і як це виправити».

Марина пропрацювала впродовж семи років за цією спеціальністю, і саме малювання на нігтях стало початком творчої кар’єри:

«Я зрозуміла, що не хочу бути ні інженером, ні бухгалтером! І оскільки я завжди перебувала в оточенні творчих людей, сама постійно малювала, і в мене був до цього потяг, я просто в один момент зізналася собі і перейшла повністю на малювання».

Картини Марини Волк

Петриківський розпис – під силу кожному

Ще в Україні майстриня почала робити жіночі прикраси з петриківським розписом. Співпрацюючи з дизайнеркою Любов’ю Черніковою, Марина створювала аксесуари для її колекції вишитого одягу та клієнтів ательє. Тепер, крім сережок та браслетів, художниця також експериментує з ялинковими прикрасами та писанками. Крім того, продовжує створювати картини та листівки.

Прикраси для колекції Любові Чернікової

Марина ніколи не брала уроків із живопису, і петриківський розпис теж вивчала самостійно. Дівчина переконана: будь-хто здатен навчитися малювати в цій техніці:

«Це народний розпис, тому я вважаю, що кожен може його опанувати – це у нас в крові: люди малювали, їх ніхто, по суті, не вчив, традиція передавалася від мами до дочки, від бабусі до внучки. Мені ніхто не сказав, що це може бути важко, тому я сіла, почала малювати петриківський розпис і закохалася в нього».

Вчитися самій і навчати інших

Останнім часом Марина чимало подорожує по Штатах, проводячи майстер-класи з петриківського розпису в Остіні, Г’юстоні, Сіеттлі, Нью-Йорку, Стемфорді. Майстриня отримує багато позитивних відгуків і нових запрошень. Той факт, що дівчина не має формальної художньої освіти, дає їй свої переваги: навчившись живопису самостійно, Марина не тільки переконливо говорить, що це під силу кожному, а й має власний рецепт того, як це зробити.

«Я ніби відчуваю, як розповісти людям про петриківський розпис, бо сама дуже старалася зрозуміти, як то робити, – пояснює художниця. – Я все життя малюю і все життя намагаюся зрозуміти, як це робити».

Марина Волк під час заняття

Що спонукало Марину почати ділитися власними знаннями з іншими, це те, що люди активно цікавилися її творчістю, при тому вона часто чула про чиєсь давнє бажання малювати та страх, що не вдасться:

«В один момент я просто вирішила спробувати зробити якийсь невеличкий урок, щоб показати людям, що малювати може кожен. І петриківський розпис просто ідеально для цього підходить, бо його придумали непрофесіонали: це традиційний, але народний розпис».

Свої заняття художниця починає з азів – показує, як правильно тримати пензлик і руку та підбирати консистенцію фарб. Учні роблять вправи, а в процесі Марина підходить до кожного, і до кінця майстер-класу кожен готовий намалювати власну картину.

Учениця за малюванням

Марина не тільки навчає, як користуватися пензлями і фарбами, але й своєю креативністю:

«У традиційних класах нас вчать користуватися логікою – класична школа розвиває логічне мислення, тому часто люди просто бояться використовувати креативну частину свого мозку. Малювання взагалі дуже корисне, оскільки, змушує мозок працювати більше комплексно, і кров починає циркулювати краще. У результаті людина ефективніше вирішує як творчі, так і логічні задачі».

Знайомство з українською культурою

Крім ідеї, що навчитися малювати може кожен, Марина вкладає в свої заняття інше важливе завдання – популяризацію української культури і традицій, і не тільки в діаспорі: незважаючи на те, що більшість майстер-класів проводиться в українських громадах, більше третини учнів – американці.

Учні на уроці Марини

«Американцям дуже цікава наша культура – для них це екзотика. Вони ніколи такого не бачили, і це для них щось абсолютно нове», – зазначає художниця.

Вона також зауважує, що в багатьох є помилкове уявлення про те, що петриківський розпис походить із Росії:

«Американці дуже часто думають, що якщо це чорний фон і квіти – то це російське. Колись чимало сувенірів із петриківським розписом еспортувалося з фабрики в Петриківці, але оскільки це був Радянський Союз, то вони асоціювалися з Росією».

Сережки, розписані Мариною

Марина розвіює міфи про петриківський розпис, і це викликає позитивну реакцію в місцевих жителів:

«Люди завжди дуже приємно здивовані, коли я їм говорю, що це все-таки Україна, і пояснюю, звідки це взялося, чим воно відрізняється від інших видів народного мистецтва Східної Європи. Американцям подобається нова річ, інша культура, тому вони завжди в захваті».

Бажають глибше пізнавати українську культуру та традиції і самі українці, а також ті, чиї предки походили з України.

Сережки Марини Волк

«Мене дуже тішить, що українці, які живуть тут, в Америці, зі всіх сил стараються підтримувати свої українські традиції і українську культуру, – ділиться Марина. – Люди з радістю купляють і вішають у себе вдома картини петриківського розпису, ялинкові кульки з українською символікою, вчаться це робити самі, хочуть навчити своїх дітей».

Таким чином, на майстер-класах американці зустрічаються з українцями, чують українську мову, знайомляться з українськими звичаями.

Що говорять учні

Ті, хто потрапляє на заняття майстрині, стежать за її графіком та приходять знову і знову. Серед учнів – як люди, які не мають жодного досвіду в живописі, так і професійні художники. Мотивація в кожного різна: хтось шукає можливості розкрити приховані таланти, хтось цікавиться народним розписом, хтось просто бажає провести час у приємній компанії за цікавим заняттям. Об’єднує всіх задоволення від відвіданих майстер-класів.

Андрій Терещенко, програміст із Сіеттла, Вашингтон, підкреслює, що завдяки підтримці та заохоченню майстрині не відчував стресу від невдалих спроб і не здавався. «Працюючи з алгоритмами все життя, маю звичку рахувати свої кроки наперед, але щоб гарно малювати, довелося увімкнути ту частину мозку, що відповідає за почуття», – відзначає Андрій.

Ніша Гол Ротермунд із Г’юстона, Техас, не малювала з часів закінчення школи 30 років тому і через те на початку заняття відчула себе дуже невпевнено, проте слова Марини про те, що це просто гра і не потрібно хвилюватися щодо досконалості, заспокоїли її. У результаті жінка навіть змогла самостійно навчити основам петриківського розпису свою 21-річну доньку.

Схожу думку передає інша американка Марта Шуман Чюї: «Марина говорить, що ми всі – художники, і нам просто потрібно практикувати, щоб удосконалитися».

Меліна Кару з Сіеттла, Вашингтон, у своєму житті лише раз брала урок з малювання – коли їй було 10 років, але завжди цікавилася народним розписом. «Крім власне розуміння, як малювати, інше, що я взяла для себе – це бути впевненим у своєму мистецтві, навіть якщо воно ще не ідеальне», – підкресює Меліна.

Гала Королик із Г’юстона теж наголошує на тому, що з кожним заняттям петриківським розписом людина покращує свої навички:

«Петриківка з Мариною – це подорож в українську казку зі щасливою кінцівкою. Вона вміє пояснити, надихнути і допомогти відкрити найглибші та найпотаємніші таланти, які ми приховуємо самі від себе і боїмося в них зізнатись».

Гала згадує, що була дуже налякана, коли побачила, що щось починає виринати на папері:

«Несвідоме кричало «ти не зможеш», і тоді я почала скаржитись, що пензлик не такий, що не тієї товщини, довжини і взагалі я краще подивлюсь на інших. Марина підійшла до мене, віддала свій власний пензлик і, неначе під чарами, я розійшлась на тому папері не на жарт. На другому уроці я створила справжній шедевр, і донині всі просять його продати, але я залишила мамі на пам’ять».

Дар Марини надихати інших відзначає і Таня Сава-Прятка, головна виховниця 54-го відділу юнацтва СУМ у Стемфорді, Коннектикут, де художниця проводила заняття для дітей від 10 до 18 років та їхніх мам:

«Марина просто зачарувала всіх своїм мистецтвом, відкривала таланти та спонукала юних сумівців повірити у власну силу та здатність спробувати щось нове і незнайоме під час майстер-класу. Її підхід дуже гарно збігається з нашим сумівським мисленням вірити у власні сили: якщо маємо мрію і дійсно хочемо, все є можливе».

Бабуся та дідусь Донни Мері Джонсон були вихідцями з України, і українське народне мистецтво є важливим для неї:

«У той час, як техніка петриківського розпису не дуже відрізняється від інших декоративних розписів, його стиль, колір і символи відрізняються. Ці елементи – це причина, чому я прийшла на заняття. Не просто як це робити (я не початківець у малюванні), але чому це робиться таким способом».

До виходу на пенсію Донна очолювала програму візуальних комунікацій у коледжі біля Г’юстона. За 15 років вона найняла багатьох професорів із творчих спеціальностей. На її думку, Марина, крім того, що є талановитою художницею, має ключ до того, щоб бути чудовим учителем – пристрасне бажання ділитися своїм мистецтвом:

«Усі художники мають потребу заробляти на життя, і багато з них викладають, щоб зробити це можливим, але пристрасть – це те, що робить хорошого вчителя чудовим вчителем».

Не чекати ідеальності

Поєднавши ідею, що малювати може кожен, із бажанням популяризувати українську культуру та звичаї, Марина Волк розробила заняття з петриківського розпису, які з задоволенням відвідують люди різних національностей і професій. Художниця любить свою справу, особливо – бачити ощасливлених учнів:

«Я завжди дуже рада, коли бачу, як люди приходять і починають із маленьких вправ, які я даю, кажуть, що в них не виходить, і закінчують бачачи свій результат – порівнюють перший листочок і останній і говорять: «Ого, нічого собі, це я зробив»».

За словами Марини, бути вчителем для інших підштовхує її робити щось нове та розвивати себе.

«Я просто в захваті від усіх нових знайомств, від усіх людей, які приходять до мене на заняття, і від змін у тому, що вони роблять, як відкриваються на моїх класах. Звичайно, це мене стимулює рости і придумувати щось нове».

Художниця аналізує, чому в неї виходить, і намагається пояснити учням, як їм буде легше малювати.

«Моя ідея – що не має бути важко. Малювання – це задоволення, має бути легко, ми маємо відпочивати, радіти і вкладати в те, що ми малюємо, позитивні емоції. Тому що емоційна складова дуже важлива: ми переносимо на малюнок ту емоцію, з якою ми цей малюнок малюємо, і коли людина потім на нього дивиться, вона це відчуває. Тобто ми передаємо цей настрій, поширюємо його, а отже, на мою думку, ніяких страждань і мук при малюванні не має бути».

Марина продовжує організовувати нові майстер-класи, бо бачить, що є великий попит на вироби з петриківським розписом і зацікавлення його опанувати:

«Очі бояться, а руки роблять. Ліпше робити щось, ніж не робити нічого і думати, що ти краще зробиш ідеально. І в мене зараз такий період – я перестала боятися і просто ринула з головою. Думаю, що все буде прекрасно тому, що людям справді подобається».

Код
Щоб залишити коментар, введіть Ваше ім'я, текст повідомлення та цифровий код, зображений на картинці. Будь ласка, не ображайте один одного, будьте ввічливими та грамотно висловлюйте свою думку. Адміністрація сайту залишає за собою право видаляти повідомлення нецензурного характеру та такі, що ображають честь і гідність інших людей.

Стрічка новин