Двом захисникам – Андрієві Чепілю та Олегу Паркулабу, які віддали свої життя за Україну, відкрили анотаційні дошки в Івано-Франківську. Пам’ятні знаки розмістили на фасаді ліцею №10, де навчалися Герої.
Андрій Чепіль – відомий музикант та громадський діяч. З початком Революції Гідності очолив студентську раду Майдану, був пластуном та членом Мальтійської служби допомоги. Попри активну громадсько-політичну діяльність, у перші тижні російського вторгнення отримав повістку і не вагаючись пішов до ТЦК. У складі 7 батальйону боронив землю біля Ізюму та Куп’янська. Пізніше перевівся у 47-му штурмову бригаду «Маґура».
«Син був дуже світлою людиною. Ніколи не стояв на місці, завжди прагнув самовдосконалення. І він сказав, що навіть на війні потрібно розвиватися. І він тоді перевівся з 7-го стрілецького батальйону в 47-му штурмову бригаду. Він сказав, що війна – це не привід для того, щоби стояти на місці. Треба завжди рухатися вперед. Як командир, він здобув дуже багато. Він сказав, якщо я буду осторонь цього, то я собі цього потім не пробачу. Я його не міг не підтримати. Я завжди його підтримував. Він казав, що якщо не вдасться в 47-му бригаду, якщо не візьмуть, то я буду проситися в Азов», – розповідає батько загиблого Героя Андрія Чепіля.
У своїй роті 47-ї штурмової бригади Андрій Чепіль отримав позивний «Кріс». Його командир Дмитро Євтушенко розповідає, Андрій з першої зустрічі показав себе як дуже інтеліґентна та освічена людина. 28 червня 2023 року Андрій Чепіль з позивним «Кріс» не повернувся разом з групою з бойового завдання біля с. Роботине.
«Андрій був взірцем, бо він сам був командиром взводу. Він був взірцем для свого особового складу. Був виконавчий, ентузіаст і завжди старався якнайкраще для своїх людей. Постійно їх навчав, і був прикладом для них усіх», – пригадує побратим, командир загиблого Героя Андрія Чепіля Дмитро Євтушенко.
47-річний Олег Паркулаб 8 вересня 2022 року отримав повістку до ТЦК. Не роздумуючи, одразу вступив до лав українського війська у званні старшого лейтенанта. Воював у складі полку спецпризначення «Азов». був командиром штурмового взводу. Отримав від побратимів позивний «Каскадер». Сім’ї загиблий Герой не мав, однак, за словами троюрідної сестри, став на захист України та українців, щоби зберегти націю.
«У нього мотивація була йти захищати всіх та все. Тому що він також хотів, щоби всі, наше майбутнє покоління жили в мирній країні, яка б процвітала, яка була б незалежною. Він був дуже доброю і чуйною людиною. Такого, щоби він сказав, що він не може, чи не хоче, чи не зробить, такого не було. Був хорошим товаришем, родичем і побратимом. Хлопці дуже добре про нього відзивалися», – пригадує сестра загиблого Героя Олега Паркулаба Оксана.
З 24 січня 2023 року вважався зниклим безвісти, а з 14 березня стало відомо, що Олег загинув при виконанні бойового розпорядження, прикриваючи своїх побратимів на Бахмутському напрямку. Олег Паркулаб похований на Алеї Героїв в селі Чукалівка Івано-Франківської громади.
«В межах програми «Івано-Франківськ – місто Героїв» ми продовжуємо вшановувати гідно пам’ять всіх загиблих в цій московсько-українській війні. Тому дуже важливо, що саме на ліцеї №10, де навчалися хлопці, відкриті, на жаль, чергові дошки. Тому докладемо максимум зусиль, щоби пам’ять, культ Героїв новітньої епохи був гідно пошанований в Івано-Франківську», – резюмував міський голова Івано-Франківська русна Марцінків.
На жаль, Івано-Франківська громада за час російсько-української війни втратила понад 400 захисників та захисниць. Ще майже сотня військових вважаються безвісти зниклими.
