Вона двічі тікала від війни. Зараз Лариса на Прикарпатті. Разом з рідними намагається забути той жах, який пережила в окупованому Ірпіні. Допомагають у цьому волонтери, які запросили на майстер-клас з випікання великодніх пасок.
У 2014 році з Донецька переїхала в Ірпінь, щоб розпочати все спочатку, та не вийшло, там її знову наздогнала війна. А далі вибухи і обстріли почались й в Ірпені.
З перших днів разом із сусідами переховувались у підвалі, адже вийти було вкрай небезпечно. Згодом почали закінчуватись продукти , вода та ліки.
Але найстрашніше, пригадує Лариса , стало тоді, коли у місто зайшли кадирівці. Люди поміж вибухами та пострілами, самотужки знімали позначки з будинків та вулиць, аби збити з пантелику ворога і далі продовжували ховатись у підвалах. Та все ж Ларисі вдалось евакоюватись.
Нині жінка зі сльозами на очах згадує рідне місто. Багатьох її знайомих та друзів вже немає серед живих, чи і вціліла її домівка теж не знає, як і те, чи зможе повернутися до Ірпіня після всього пережитого.
Зараз Лариса разом із іншими жінками, які втекли з під ракетних обстрілів та окупації до Івано-Франківська, намагаються бодай якось відволікатись і готуватись до Великодня, випікаючи паски та мріючи, що вже наступного року проведуть його під мирним українським небом.
