Дідух ще мав назви Коляда, Корочун, Колядник. Це був сніп або плетені пучечки, обв’язані стрічками. Традиції – дуже локальна річ, тож виготовляли дідухи із різного збіжжя – залежно від того, у якому регіоні що росло. Овес, жито, пшениця, льон – це основні його складові.
Традиція ставити в оселі на покутті дідуха походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків.
Солом’яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам’яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.
На Прикарпатті чимало людей вміють самостійно виготовляти традиційних українських дідухів. Вміло робить це й Мирослава Балазюк. Каже, виробами із соломи захоплюється ще з дитинства. Нині соломоплетіння це її хобі, якому жінка приділяє час поза уроками географії та біології, які викладає у школі Вигодської громади.
Для того, щоб виплести такого дідуха, каже жінка заготовчі роботи починаються ще восени. Виготовляє Мирослава й чимало інших соломяних виробів: різдвяні віночки, яликни та ангелики. Для створення останнього, мисткиня спеціально вибілювала солому. Тому на фоні інших робіт він виглядає значно світлішим.
Загалом, каже етнографиня Стефанія Капустинська з різдвяним дідухом багато цікавих традицій. У наш час сніп часто замінює невеликий „букет” із колосків, різних сухих трав та квітів. Проте приємно, що щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях дідуха.
