В одному з найдавніших міст світу — у Самарканді — такий папір робили ще 14 століть тому. Його вважали дуже якісним. За легендою, секрет його виготовлення дізналися від полоненого китайського воїна.
Давній спосіб виготовлення паперу відродили в узбецькому селищі Конігіль, що біля Самарканда. Роблять його з волокон шовковиці або тутового дерева. Для цього беруть однорічні гілки, замочують на 2–3 дні, потім знімають кору. Після цього волокна варять приблизно п’ять годин.
Проварені волокна подрібнюють за допомогою водяного млина. Потім кашку вимочують у формах. Якщо треба, підфарбовують натуральними барвниками. Далі кладуть під прес, а відтак висушують. Улітку на сушіння йде 3–4 години. Узимку — 3–4 дні. Після цього папір полірують за допомогою каменя. На виготовлення 200 аркушів йде півтора тижня.
Самаркандський папір називають шовковим. Його довго вважали еталоном якості в усьому Старому Світі, бо він був гладким, шовковистим та довговічним. Зберігався сотні років.
Зараз на фабриці в Конигілі із самаркандського паперу роблять листівки, блокноти, сумочки й навіть одяг. Багато паперу експортують до Китаю. А ще його купують, щоб реставрувати давні книги.
