Він без вагань зголосився захищати рідну країну, попри відсутність бойового досвіду та служби в армії. І віддав за Батьківщину життя. Йому було 38 коли його життя обірвала війна. Тут залишились батьки, сестра, дружина та донька – копія батька.
Хоч стіни свого навчального закладу Володимир залишив більше двох десятків років тому – його тут добре пам’ятають і з теплотою згадують і вчителі, і директор. Кажуть, він був учнем з великим і добрим серцем.
Аби кожне наступне покоління знало і шанували наших захисників в Івано-Франківську відновили програму «Франківськ – місто Героїв». Тож встановлюють меморіальні дошки загиблим захисникам на фасадах навчальних закладів, де вони здобували освіту.
А яка ваша реакція?
+1
+1
+1
+1
+1
+1
+1
