Посада міністра екології залишалась вакантною понад рік. А попередні міністри екології або перебувають у розшуку, або є «клієнтами» Антикорупційного бюро. Та навіть у постмайданний часекологи обвинувачували чиновників відомства у збереженні корупційних схем, а постреволюційного міністра тісно пов’язували із мільярдером Оніщенком.
Остап Семерак прийшов сюди вже з урядом Володимира Гройсмана. Він колишній член об’єднаної опозиції й навряд чи може вважатися чиєюсь людиною. У першому уряді Яценюка він був міністром Кабінету міністрів (міністром без портфеля), у другий він просто не пішов. А в третьому йому дісталося міністерство, яке перебуває у фокусі уваги найбільш “густонаселеної” частини громадського сектору – екологічної. Перед Остапом Семераком стоїть дуже серйозне завдання: довести суспільству, що його посада існує не лише для роздавання надр, а тим, хто звик заробляти на надрах – довести, що безоплатне користування закінчилося.
Про надра, воду, енергетику ми й говоримо із міністром екології.
ПРОМИСЛОВЕ ЛОБІ ПАРЛАМЕНТУ ЗАВАЛИЛО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ
– Остапе Михайловичу, в бідній країні не прийнято думати про природоохоронну діяльність. Чи у вас склалося бачення, якою буде розвиток цієї сфери і які напрямки міністерство вважає зараз для себе пріоритетними?
– Україна – багата і перспективна країна. Ми відчуваємо певні економічні труднощі, але Україна є країною високого розвитку науки та технологій. Інше питання, що за всі роки незалежності не склалася ефективна система державного управління. Особливо гостро це відчувається в природоохоронній сфері. Культура політикуму така, що вибираючи між грошима сьогодні та захистом екології, тобто майбутнім у найширшому розумінні, політики часто приймають екологічно незрілі рішення.
– Наприклад?
– У Верховній Раді нещодавно розглядався дуже важливий закон і для громадян нашої країни, і для наших партнерів з Європейського Союзу. Мова йде про законопроект 2009а-д «Про оцінку впливу на довкілля». Парламент вже вдруге відправив його на повторне перше читання, мотивуючи це тим, що закон ускладнить потік інвестицій в українську економіку. Але це нахабна неправда, яку розповсюджує промислове лобі. Бо сьогодні в Україні кредитування пропонують здебільшого західні банки. І для будь-якого, європейського банку є обов’язковою – я підкреслюю, не доцільною, не бажаною, а обов’язковою – при розгляді заявки проекту на кредит оцінка екологічної шкоди. Без такої оцінки про кредит не може бути й мови. Це усталена світова практика. Друга неправда – що українське суспільство не сприйме такий закон. Так, спротив законопроекту 2009а-д – це відвертий лобізм промислових монстрів, котрі не хочуть нічого змінювати в екологічній безпеці підприємств. І про це я відверто кажу нашим європейськими партнерам, послам та представникам ЄБРР. Чесно кажучи, вони не розуміють, чому парламент, який проголосив проєвропейський курс, так відверто нехтує вимогами, зазначеними в угоді про Асоціацію. Адже оцінка впливу на довкілля – це пряма норма цієї угоди. Я мав розмову з цього приводу із спікером Андрієм Парубієм, з моєю колишньою колегою по комітету Іриною Геращенко та народними депутатами із профільного екологічного комітету. Домовилися, що готуватимемо законопроект знову. Але ж темп реформ через подібні випадки втрачається.
РЕФОРМОЮ НАДРОКОРИСТУВАННЯ ЗАЙМАТИМЕТЬСЯ РОБОЧА ГРУПА
– Ви казали, що плануєте робити реформу структури Держгеонадр. Як це виглядатиме?
– Ми створили робочу групу, яка напрацьовує методи реформування системи надрокористування. Наслідком такої реформи стануть нові прозорі, відкриті, конкурентні правила державної політики і користування надрами.
Державна служба геології та надр теж має бути реформована. Слід розділити її функції, бо сьогодні одна установа займається і розвідкою, і наданням спецдозволів на видобуток і потім сама ж перевіряє їх виконання. Європейські партнери декілька років тому зробили аудит цієї служби і рекомендували розділити виконання цих функцій. Проте, близько року Мінприроди працювало без міністра, очолити цей процес не було кому.
– Прем’єр-міністр поставив таку амбітну мету – перейти на газ власного видобутку і навіть почати експорт. Які інвестиції для цього потрібні, чи це реально?
– Я підтримую стратегію, яку запропонував прем’єр. На одному з останніх засідань уряду ми розглядали питання формування стратегії збільшення власного видобутку газу. Тут є два шляхи. Перший стосується запровадження нових технологій та інтенсифікації тих методів, що існують. Другий: розвідка, пошук нових родовищ і введення їх у промислову експлуатацію. Першу стратегію виконують підприємства, якими опікується Міністерство економічного розвитку та торгівлі і Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Друга частина – це розвідка і введення в експлуатацію – зона відповідальності Міністерства екології та природних ресурсів. Для мене дуже важливо, щоб вирішуючи проблему збільшення власного видобутку газу, ми уважно підійшли до вивчення можливих наслідків для природнього навколишнього середовища. Збільшення видобутку будь-якою ціною, для мене як для міністра екології та природних ресурсів України, є неприйнятним.
– Які в нас запаси газу?
– Є наукові підтвердження про запаси газу в Україні. В грошовому еквіваленті це близько 300 мільярдів доларів. Але все залежить від собівартості підготовки до видобування газу: глибини буріння, а також досить часто – від банальної удачі. Буріння однієї свердловини може коштувати від 5 до 10 мільйонів доларів. Проте, завершивши відповідні роботи, можемо виявити, що це пуста чи малодебетна свердловина. Звичайно, великі ризики для тих, хто проводить такі роботи. Дуже важливим тут є впровадження нових форм державно-приватного партнерства. Держава не має можливості витрачати з бюджету величезні кошти для того, щоб здійснювати цю розвідку і підготовку до видобутку. Тому ми повинні створити інструменти, коли держава отримає надійного прогнозованого партнера, який буде готовий інвестувати приватні кошти і тим самим допомагати правильно розпоряджатися надрами, які є національним багатством усіх українців.
– Якщо розвідка вже проведена, то всі захочуть “викачувати”?! А позиція прем’єр-міністра України, і це нормально, щоб видобувала держава…
– Державна компанія «Укргазвидобування» сьогодні видобуває близько 75% українського газу. До речі, компанія нині проходить процес «оздоровлення» і я дуже сподіваюся, що впровадження нової стратегії менеджменту, допоможе знайди внутрішні ресурси для розвитку. Але, навіть у їхній стратегії передбачено збільшення видобутку зовнішніми компаніями. В даній ситуації не так принципово, хто буде видобувати. Важливо, яка буде вартість видобутку, скільки податків буде сплачуватися і хто отримуватиме прибуток від даної діяльності. Кабінет Міністрів встановив єдину ціну на газ для населення та промспоживачів. Корупційні схеми, які раніше працювали, відійшли в минуле. Ми повинні розуміти: якщо держава інвестує у видобуток, вона отримує повний прибуток від цієї діяльності. Але, якщо держава сама не інвестує, а запрошує приватного інвестора, очевидно, приватний інвестор теж повинен брати участь у розподілі продукції. Держава не вкладає кошти, але повинна знати, хто є тут її справжнім партнером-бенефеціаром (вигодонабувачем). Це – принципове питання. Уряд Арсенія Яценюка зробив дуже багато для детінізації відносин на ринку газу та надракористування і заслуговує на повагу за цю роботу. Працюючи в галузі надрокористування, дуже важливо мати гарантії. Для інвестора, який приходить в Україну, не повинно мати значення прізвище прем’єр-міністра, чи профільного міністра. Він має бути впевнений, що це прогнозована стабільна країна, де його інвестиції будуть захищені. Якщо ми забезпечимо стабільність і умови, повірте, інвестори прийдуть сюди.
– Як виглядатиме реформована служба Держгеонадр чи будуть пораховані всі свердловини?
– Cьогодні над питанням реформування Держгеонадр працює робоча група. Неважливо, чи це газ, чи це вода, чи це нафта, все повинно бути обліковано. Ми маємо знати, скільки і чого видобувається – в онлайн-режимі.
– Онлайн-контроль та облік – завтрашній день…
– Це наше пріоритетне завдання. Надавши дозвіл, до прикладу, на спецкористування водою, держава має здійснювати відповідний контроль. Вода сьогодні – обмежений ресурс, і держава повинна проводити облік запасів води. Головне, щоб ні юридична, ні фізична особа не перевищувала встановлених лімітів на забори води. Теж саме стосується і нафти. На жаль, методи контролю і обліку, які сьогодні існують, недосконалі. Від добутої нафти сьогодні платиться рента, а держава не завжди знає, скільки суб’єкт підприємницької діяльності видобув цієї нафти і скільки він заплатив ренти. Після проведення реформи в галузі надрокористування ми налагодимо методи контролю. Органи державної влади повинні мати доступ до цієї інформації. Це, до речі, сприятиме і збільшенню надходжень до бюджету.
– А в регіонах не проти?
– Тут ми маємо чітко розділити відповідальність між центральною владою і органами місцевого самоврядування. Скажімо, видобуток будівельного піску сьогодні здійснюється через центральний орган виконавчої влади. На мою думку, ці повноваження необхідно передати органам місцевого самоврядування. Вони на місцях краще володіють інформацією щодо потреб свого регіону, знають, скільки по факту видобувається, і саме вони мають це контролювати. І врешті-решт, це дасть можливість збільшити рівень доходів місцевого бюджету, відповідно зросте і відповідальність органів місцевого самоврядування.
На жаль, досить часто влада на місцях самоусувається від контролю за наслідками діяльності суб’єктів підприємництва на навколишнє середовище. До прикладу, багато зафіксовано випадків браконьєрського, хижацького вирубування лісу. І влада на місцях мовчить. І цей ліс не вивозиться з далеких куточків Карпат космічними кораблями невідомо ким. Місцеві жителі мають до цього безпосереднє відношення, вони ж, до речі, допомагають вантажити на транспорт цей ліс. І кінець кінцем ці вантажівки переміщаються дорогами, чого не можна не помітити. Я вже не кажу про те, що вони вантажівками розбивають українські дороги. Звичайно органи місцевого самоврядування це бачать, люди це бачать, правоохоронні та контролюючі органи це бачать – і всі мовчать. Тобто, працює корупційна змова. Те ж саме відбувається із піском, гравійною сумішшю в руслах річок.
– А як ситуацію з експортом лісу вирішувати? І чому заборона на експорт постійно порушується?
– Нагадаю, що до 15 червня (саме до цієї дати триває час тиші, бо це період масового розмноження звірів), заборонені будь-яки вирубки лісу. А загалом природно-заповідний фонд, яким опікується Міністерство екології та природних ресурсів, охоплює лише 6 % території України. На цих ділянках до затвердження нових санітарних правил вирубка заборонена. Також я ініціював заборонити видачу будь-яких талонів на вирубку – навіть санітарну в природо-заповідних зонах. Рештою лісів займаються інші органи державної влади. Сподіваюся, що вони підтримують нашу ініціативу.
Нині над новими санітарними нормами працює спеціальна робоча група, до якої входять представники Державного лісового агентства України та Мінприроди. Триває завершальний етап консультацій і внесення пропозицій. Якщо в остаточному варіанті документу будуть враховані пропозиції Мінприроди – це дозволить вирішити низку проблем з вирубкою лісів.
А ви думаєте, проблему вирубки лісів можна вирішити документами?! Тут має працювати СБУ, Нацгвардія. Хіба можна припинити такі обсяги контрабанди без силовиків?
Щоб це зупинити, потрібні юридично-правові рішення. Також має бути система, яка буде виконувати і контролювати виконання цих рішень. У Мінприроди немає можливостей перекрити дороги України і не допустити вивезення лісу. І не наша це сфера відповідальності. Тут повинна бути співпраця всіх центральних органів виконавчої влади. Українське суспільство вже кричить про величезні черги на кордонах України з лісом-кругляком, який виїжджає за межі нашої держави під документами, що це дрова. І тут кожен відповідальний орган повинен сумлінно поставитися до виконання своїх повноважень, а місцеві жителі повинні стати нашими партнерами. Бо, якщо люди спокійно спостерігатимуть, як їхні сусіди рубають ліс, везуть на станцію, вантажать ешелони, відправляють в іншу країну і в той самий час обурюватимуться, що хтось в Києві щось не зробив, це не запрацює. Без підтримки територіальної громади зупинити вивезення лісу буде неможливо. Українське суспільство вже не один раз показало, що воно може контролювати та змінювати ситуацію в країні. Мінприроди тісно співпрацюватиме із природоохоронними громадськими організаціями, яких по всій країні зареєстровано 136. Минулого місяця ми проводили велику нараду із громадськістю. Приємно, що більшість їх представників були присутні. В результаті утворили шість робочих груп, і апарат міністерства нині працює над виконанням поставлених завдань. Я запропонував зробити такі зустрічі регулярними. Також ми домовилися з народними депутатами, які працюють в комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, організувати наступну нараду вже на майданчику Верховної Ради.
– Всі російські медіа твердять про те, що Європа вимагає від нас продавати сировину. Наприклад, ліс-кругляк.. У іншому випадку нам ніби-то погрожують невиплатою міжнародної допомоги. Як Ви це прокоментуєте?
– Давайте не будемо піддаватися на провокації російських медіа, які нав’язують суспільству думку, що Європейський Союз – це погано. Ми повинні розуміти, що Україна отримує критичні зауваження з боку Світової організації торгівлі та Європейської комісії, перед якими ми взяли певні зобов’язання щодо створення умов для вільної торгівлі. Проте заборонивши продаж лісу-кругляку, ми тим самим ввели обмеження, і нас за це почали критикувати. Хоча насправді є інші фіскальні методи, якими можна стимулювати переробну галузь в Україні. Переконаний, що колеги з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які відповідають за виконання умов щодо зони вільної торгівлі, знайдуть компромісну формулу.
– Остапе Михайловичу, кубометр експортного дерева коштує 120 $ США, а гарна дерев’яна іграшка в IKEA, імпортована в Україну – трохи менше 40 $ США. То, може, краще б колеги з Мінекономіки, які так відстоюють вимогу ВТО, шукали би шляхи, як допомогти вітчизняній переробці?
– Наскільки мені відомо, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наразі веде переговори із нашим парламентом та європейськими партнерами. Адже рішення про заборону експорту було ухвалене саме Верховною Радою. Врешті-решт ми отримали нинішню ситуацію. Я вірю, що ми знайдемо спільне рішення, яке влаштує всіх – і Україну, і Європейський Союз.
– Яким ви бачите майбутнє Чорнобильської зони?
– Екологічна безпека зони – один з головних пріоритетів в роботі Мінприроди на 2016 рік. Через 30 років після аварії на ЧАЕС зона відчуження стала набагато безпечнішою. Рівень радіації впав в десять тисяч разів. 6 червня було завершено вивантаження відпрацьованого ядерного палива із енергоблоку №1. До цього від ядерного палива були повністю звільнені енергоблоки № 2 і № 3. Роботи з вивантаження блоків відпрацьованого ядерного палива тривали 9 років. До завершення будівництва сховища СВЯП-2, яке фінансується за рахунок міжнародної технічної допомоги, паливо тимчасово зберігатиметься у сховищі СВЯП-1. Фактично завершився черговий, важливий крок трансформації зони відчуження в територію змін та розвитку. Після звільнення блоків ЧАЕС від відпрацьованого ядерного палива рівень екобезпеки в зоні відчуження суттєво зросте. Також ми плануємо завершити до кінця року зведення арки укриття (новий конфайнмент, як його ще називають), яка до кінця року буде насунута на четвертий енергоблок. Це буде черговим етапом підвищення екобезпеки в зоні відчуження. Проводячи роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Україна здобула неоціненний науковий досвід у ліквідації наслідків аварії. Сьогодні японські науковці цікавляться тими розробками і тим досвідом, які має українська наука і це є знання, на яких ми можемо заробляти не тільки міжнародний авторитет, але і кошти. Ми проводимо консультації із науковцями на предмет можливого використання зони відчуження і інфраструктури Чорнобильської атомної електростанції для запровадження нових альтернативних відновлювальних джерел таких як сонячна енергетика. Я провів зустріч з представниками одного з найбільших німецьких інститутів, який займається перспективою розвитку сонячної електроенергетики в світі. Вони дуже зацікавлені в розвитку такого проекту в Україні. Німецькі фахівці кажуть, що Україна має суттєво більший потенціал, ніж Німеччина. А Німеччина сьогодні продукує 40 гігават електроенергії з сонячних джерел. В Україні цей показник суттєво менший. Але найкраще у Німеччині місце для сонячної енергетики, гірше, ніж найгірше місце для сонячної енергетики в Україні. Тому у нас є великий потенціал для розвитку.
Підкреслюю, я категорично проти виробництва електроенергії з лісоматеріалів із зони відчуження. Ми можемо знайти набагато безпечніші методи, такі як сонячна енергетика, яка є абсолютно безпечною. Зрозумійте, що ліс, який росте в зоні відчуження продукує через фотосинтез кисень, але якщо його палити, то він може стати загрозою для життя. Тому такі проекти не розглядаються. І більше того, згідно з законодавством промислова вирубка лісу в зоні відчуження заборонена.
– Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила у першому читанні президентський законопроект № 4437, який ще називають «чорнобильським». Що суттєво змінить його прийняття?
– Його прийняття дасть можливість розпочати перетворення зони відчуження на екологічно безпечну територію змін, реформ та інновацій. Крім того, цей законопроект дасть серйозний поштовх не лише для розвитку наукової, туристичної та економічної галузей, а й дозволить розпочати будівництво на території Чорнобильської зони сонячних електростанцій. Передбачено ним і створення в зоні відчуження Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та інших об’єктів природно-заповідного фонду, які дозволять розпочати процес реінтеграції постраждалої території. Наразі законопроект допрацьовується і найближчим часом буде винесений до парламенту для ухвалення в другому читанні.
– Як вирішити проблему бурштину?
– Ситуація з бурштином виникла не сьогодні. Це справді масштабна екологічна проблема. Для нашого Міністерства є кілька першочергових проблем: рекультивація пошкоджених територій, пошкоджений ліс (видобуток часто відбувається у лісовій зоні – автор), русла річок та власне проблема незаконного видобутку. Сьогодні ці землі нагадують кратерні поля на Місяці. Найближчим часом плануємо передати Кабінету Міністрів розроблену стратегію рекультивації територій незаконного видобутку. Нині над цим проектом активно працює наше міністерство. Водночас Державна геологічна служба готує доповідь щодо масштабів та зон видобутку, які будуть окреслені на спеціальній карті. Це дозволить визначити справжні обсяги запасів бурштину та потенціал цих територій. І в результаті – держава нарешті зможе залучати легальних інвесторів до законного і екологічно безпечного видобутку, що передбачає комплекс швидкого відновлення ландшафтів та відмову від застосування помп, які нищать все живе навколо. Ми також виступаємо за прозору процедуру підбору інвесторів з чіткими зобов’язаннями – перед державою – щодо рекультивації територій. Це другий блок рішень, над яким ми працюємо. Треба бути готовими, що проблема із незаконним видобутком бурштину не вирішиться за один день. Але у нас є чітке бачення та політична воля вирішити цю проблему.
– На днях Ви презентували електронний сервіс здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами. Що це за проект? Як він реально працюватиме?
– Так, 1 червня запрацював електронний сервіс здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами. Відтепер подати декларацію про відходи можна он-лайн на серверіWWW.E-ECO.GOV.UA. Відповідно до законодавства, кожен суб’єкт господарювання, зареєстрований в Україні, повинен декларувати дані про відходи. За 2015 рік на реєстрацію декларацій про відходи подали лише 6217 суб’єктів господарювання, а це приблизно 1% від загальної кількості. У електронного декларування є великий бюджетний потенціал. Тому я сподіваюся, що впровадження електронних послуг надасть вигоду не лише підприємцям, а й бюджету. Забезпечення прозорості при реєстрації дозволів стимулюватиме підприємців декларувати відходи, відповідно, і надходження з екологічного податку до бюджету зростуть. Це також кардинально змінить підхід до виконання екологічних програм в країні, на реалізацію яких до цього часу не вистачало коштів. Можна навіть говорити про зростання в десятки разів надходжень з екологічного податку до бюджету.
– Минулого тижня Ви заявили про необхідність запровадження автоматизованої системи моніторингу викидів. Розкажіть детальніше, як вона має працювати.
– Потрібно негайно змінити ставлення до атмосферних і водних викидів та до поводження з відходами. Саме з цією метою ми плануємо запустити в роботу автоматизовану систему моніторингу викидів. Кожен громадянин зможе онлайн бачити реальний рівень забруднення повітря та води. На рівні законодавства в Україні запроваджено принцип «забруднювач платить», що цілком відповідає європейським нормам. Проте, на практиці це працює неефективно. Як ви знаєте, повноцінний облік не ведеться, у зв’язку з чим порушників практично неможливо притягнути до відповідальності. І очікувати на зміни ситуації ще 20 років ми не збираємося. Тому пропонуємо усім підприємствам-забруднювачам запровадити автоматизовану систему обліку і контролю основних забруднюючих речовин. Всі витрати зі встановлення такого обладнання підприємства мають взяти на себе. Це продемонструє і рівень екологічної культури, і соціальну відповідальність, і підтримку з боку бізнесу європейських зобов’язань країни.
– Чи є бачення побудови загальнодержавної системи контролю за викидами?
– Так, наше міністерство спільно із Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Міністерством економічного розвитку і торгівлі і нашими міжнародними партнерами в особі ЄБРР вже почало розробку Національної стратегії поводження з відходами. Відповідна робота в Україні ніколи не проводилася, але впровадження такої стратегії дозволить перезапустити екологічну систему України на європейський лад. Ми плануємо до кінця року завершити підготовку стратегії та написати національний план поводження з відходами. Останнім часом я провів багато зустрічей із міжнародними представниками, які пройшли цей шлях і мають великий досвід, який буде цікавий нам. Також я думаю ми будемо ініціювати перед Кабінетом Міністрів запровадження стимулюючих методів, таких як «зелений тариф» чи інші заходи, щоб стимулювати не лише утилізацію, а й вторинну переробку твердих побутових відходів, які поки що ідуть на сміттєзвалища.
Лана Самохвалова
Джерело: Укрінформ.
