Фото, на якому Герхард Шредер “буквально обіймає” Путіна, – яскрава метафора розбіжностей США та Європи з питання, як покарати Москву за дестабілізацію України, пишуть ЗМІ, коментуючи новий пакет санкцій. WSJ передає “рецепти Збігнєва Бжезінського”, Foreign Policy публікує репортаж з Одеси “Хто буде президентом Новоросії?”
“Останній раунд санкцій проти Росії віддзеркалює дедалі більші трансатлантичні розбіжності щодо найефективнішого способу покарання Москви за дестабілізацію ситуації в Україні. Виникли питання, чи досить жорстко діє Європа”, – пише The Wall Street Journal.
У вівторок ЄС поширив ще на 15 осіб заморожування рахунків і заборону на видачу віз. США, зі свого боку, в понеділок заморозили рахунки 17 компаній, пов’язаних з фінансовим оточенням Путіна. Вашингтон також ускладнив американським експортерам отримання дозволу на продаж високотехнологічних товарів, які можуть знадобитися російській армії, повідомляє видання.
З-поміж високопоставлених кремлівських фігур, які зазнали санкцій ЄС, опинилися генерал Валерій Герасимов, начальник Генштабу ЗС Росії і заступник міністра оборони, та начальник ГРУ Ігор Сергун. У список також потрапили проросійські діячі зі Східної України, зокрема Андрій Пургін, глава самопроголошеної Донецької республіки.
“У Європи зовсім інші відносини з Росією, ніж у США”, – зауважив тимчасом у розмові з кореспондентом Штефан Майстер, високопоставлений представник Європейської ради з міжнародних відносин. Пов’язані з цим перешкоди можуть тільки зрости, оскільки дискусія переходить до санкцій, спрямованих проти важливих секторів російської економіки, таких як банківський і енергетичний, що європейці називають “третьою фазою”.
Наприклад, Бельгія є центром торгівлі алмазами і боїться втратити доступ до російських алмазів. У Франції оборонні компанії непокояться через контракти з російською армією.
“Це не будуть якісь серйозні санкції (третьої фази), бо країни-члени ЄС не можуть дійти згоди між собою, і росіяни це знають”, – стверджує Майстер.
“Лишаються сумніви в тому, чи застосовує ЄС ефективно навіть ті санкції, які вже запровадив. Це справа урядів національних держав, а якийсь чиновник ЄС сказав, що вони можуть зволікати із заморожуванням активів або введенням візових санкцій”, – пише газета.
“Фото, де екс-канцлер Німеччини Шредер “буквально обіймає” президента Путіна, – на даний момент це найяскравіша метафора розбіжностей США та Європи з питання про те, як відповісти на російську агресію в Україні”, – пише оглядач Foreign Policy Еліас Гролл. Знімок зроблений на святкуванні дня народження Шредера в Петербурзі “того самого дня, коли Вашингтон оголосив про чергові санкції щодо російських чиновників”.
Автор статті називає санкції “досить скромними”: лідери європейських держав не хочуть нашкодити комерційним відносинам з Росією. Німеччина особливо амбівалентна: 45% німців – за одностайність із західними союзниками, а 49% – за те, щоб їхня країна посідала “серединну позицію” між Москвою і Заходом.
І все ж у Німеччині світлину сприйняли з обуренням і похмурим гумором. “Наші хлопці страждають у катівні на хлібі і воді, а Шредер святкує в бальному залі з шампанським та ікрою”, – сказав політик Андеас Шоєр, маючи на увазі німецьких офіцерів, затриманих повстанцями в Слов’янську.
Гюнтер Плойгер, колишній посол Німеччини в ООН, впевнений у неефективності санкцій проти Росії, пише La Stampa. Українську кризу, на думку колишнього представника Німеччини в ООН в період правління Герхарда Шредера, можна вирішити тільки через діалог. “За останні 50 років мені відомий лише один приклад хорошого функціонування санкцій: Південна Африка. Але проти апартеїду були застосовані глобальні санкції, ефект від яких став відчутний аж через 20 років”, – каже Плойгер.
Екс-дипломат пропонує “Веймарський трикутник”: ” Міністри закордонних справ Німеччини, Франції та Польщі виступили з хорошими пропозиціями в Києві: створити контактну групу з обговорення проблем, діяльність якої буде супроводжуватися місією спостерігачів ОБСЄ. Але я б запропонував блакитні каски після ухвалення резолюції ООН”.
“Я вважаю великою помилкою вигнання Москви з G8. Під час війни в Косові ми тижнями вели обговорення в рамках “великої вісімки”, і саме в цьому форматі була складена резолюція з припинення конфлікту”, – нагадує Плойгер.
“Не варто заздалегідь передрікати, що Путін не стане брати участь у переговорах, необхідно спробувати домогтися цього”, – вважає співрозмовник видання. “Варто також замислитися над тим, що відбувається в Росії: економічні сигнали надихають”, – сказав Плойгер.
“У Збігнєв Бжезінський має план: адміністрація Обами і її європейські союзники повинні допомогти Україні стати по-справжньому незалежною державою в центрі Європи” , – пише журналіст The Wall Street Journal у передмові до публікації уривків бесіди з екс-радником з національної безпеки США.
Захід повинен домовитися з Росією, що “Україна вільна у праві рухатися до мети європеїзації, яку вона собі поставила”, каже Бжезінський. При цьому Україна не повинна вступати до НАТО, її повноправне членство в ЄС залишиться в “дещо віддаленій перспективі”, але не має бути членства і в Євразійському союзі. Іншими словами , Бжезінський пропонує статус а-ля Фінляндія: нормальні комерційні відносини з Росією і демократизація.
Бжезінський радить відкласти “рішення кримського питання”, а пізніше допомогти Україні домовитися про володіння Кримом за принципом “кондомініуму”.
Щоб всього цього досягти, потрібно пояснити Росії, що застосування сили – це ризик конфронтації. Нехай українці усвідомлюють, що за свої прагнення треба боротися, а Захід чітко дасть зрозуміти, що не покине українців напризволяще.
Україні потрібно запропонувати зброю оборонного характеру, відповідну до міських боїв, вважає Бжезінський, причому “обіцяти зараз”, а “надати залежно від обставин”.
Бжезинський похвалив санкції, які запровадив Обама, а росіянам порадив замислитися, що буде, якщо Україна стане недружньою країною, передає видання.
США мають докази того, що Москва розгорнула агентурну мережу на сході України: у розпорядженні американського уряду є записи їхніх переговорів, заявив 25 квітня на зустрічі за зачиненими дверима у Вашингтоні держсекретар США Джон Керрі. The Daily Beast вдалося ознайомитися із записом його виступу.
29 квітня представниця Держдепу Джен Псакі пояснила, що Керрі говорив про українську розвідку, звинувативши The Daily Beast у неправильному тлумаченні його слів. Таке пояснення не задовольнило журналістів видання: “Ніде у своєму виступі Керрі не зазначив, що має на увазі українську розвідку”, – наполягають вони.
Хоч як би там було, але якщо розвідслужби США справді перехопили докази російських операцій з дестабілізації України, це означає, що дешифрувальники і перехоплювачі переговорів з АНБ і Збройних сил США обійшли російські заходи захисту каналів військового зв’язку, йдеться в статті.
Керрі не впевнений, чи Путін вже ухвалив рішення про відправлення російських військ на схід України, бо це неминуче спричинило б повномасштабні санкції щодо таких галузей, як енергетика, банківська справа, фінанси, технології, озброєння. “Ми намагаємося знайти спосіб накласти секторальні санкції з мінімальними негативними наслідками для Європи, Канади та США, але з максимальним впливом на Росію”, – підкреслив він.
“Держсекретар звинуватив свого російського колегу (Лаврова) у брехні, коли обговорювалася з ним готовність Росії дотримуватися міжнародної угоди, котра має на меті деескалацію кризи в Україні”, – йдеться в статті. “За останні кілька тижнів я шість разів говорив з Лавровим. Остання розмова була просто кафкіанською, це була інша планета, це було просто дико. Ніхто не вміє пояснювати, що червоне – це синє, а чорне – це біле, так, як він. Ось з чим ми маємо справу”, – поскаржився Керрі, зізнавшись, що охоплений гнівом і розпачем”.
Проросійські лідери бунтівних областей України “борються за контроль над країною, якої ще не існує”, йдеться в репортажі Анни Нємцової з Одеси, опублікованому в Foreign Policy. Йдеться про спроби відтворення “Новоросії” в ролі незалежної республіки.
“На Великодньому мітингу 19 квітня на площі Куликове поле в Одесі налаштований проти Києва натовп проголосував за те, щоб надати підтримку “Новоросійському руху”, – оповідає журналістка. – Поки один з лідерів демонстрантів, 26-річний Артем Давидченко, стоячи на сцені, вимовляв полум’яну промову, на екрані ноутбука у встановленому неподалік наметі з’явився чоловік з густою бородою. Це Валерій Кауров – голова “Союзу православних громадян України”, що живе у Москві. Звернувшись до невеликої групи своїх прихильників, які скупчилися навколо комп’ютера, Кауров проголосив себе президентом нещодавно створеної “Республіки Новоросія”. Кілька десятків прихильників зустріли заяву оплесками і схвалили його кандидатуру, але більшість сепаратистів дізналася про свого нового “президента” з новин.
Крім Каурова, на верховенство в Новоросії претендують і інші особи, зокрема Олег Царьов, донедавна кандидат на пост президента України, і самопроголошений мер Слов’янська В’ячеслав Пономарьов, який “потрапив на перші шпальти як викрадач журналістів і політиків”, йдеться в статті.
Нємцова поговорила з одним з лідерів одеських прихильників федералізації, який назвав автором ідеї відродження Новоросії “найвидатнішого провісника майбутнього Росії”, вождя “євразійців”Олександра Дугіна.
Як “частина сучасного російського істеблішменту і постійний гість телепередач на держканалах”, Дугін “останніми роками уникає радикальних заяв”, але в статтях 1992-2006 років, серед іншого, він описував народження “справжнього, радикально революційного і послідовного фашистського фашизму”, коментує Нємцова.
