Георгій Гонгадзе – український громадський діяч, опозиційний журналіст, радіо та телеведучий. Засновник інтернет-газети «Українська правда». Вбивство Гонгадзе викликало широкий резонанс в Україні. Сьогодні, 21 травня, йому виповнилося б 55 років.
«Я ніколи не боявся труднощів у цьому житті, але буває втома. Я хотів би сказати, що я не хочу більше боятися, не хочу, щоб у цій державі думали так, як я думаю зараз».
Вбивство Гонгадзе викликало суспільний резонанс в Україні та за її межами, особливо після «касетного скандалу», та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України. За найпоширенішою версією, до захоплення та вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені безпосередньо до Леоніда Кучми, який нібито особисто віддавав накази щодо викрадення Гонгадзе.
«У цей день ми згадуємо Георгія Ґонґадзе і його справу боротьби за справедливість та свободу слова. Тому щороку 21 травня ми нагороджуємо Премією Ґонґадзе журналістів і журналісток, які йдуть його шляхом»,- йдеться на сторінці Премія імені Георгія Ґонґадзе.
Переслідування та вбивство
17 квітня 2000 року в інтернеті з’явилося видання «Українська правда», засноване та редаговане Георгієм Гонгадзе. У ньому, серед багатьох інших, публікувалися матеріали щодо Леоніда Кучми та його оточення.
Як повідомляв сам Георгій, наприкінці червня 2000 року за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема, невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі «Жигулі». Цей автомобіль вранці очікував Георгія поблизу його будинку, а ввечері – біля роботи. Стеження Георгій помітив сам.
Близько 22:30 вечора 16 вересня 2000 року Георгій Гонгадзе вийшов із квартири Олени Притули, головної редакторки газети, і зник. Притула бачила його останнім близько 22:30, коли він йшов до своєї сім’ї – дружини та дітей. Після цього його більше не бачили.
Вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе сталося 17 вересня 2000 року. Його обезголовлене тіло було знайдено 2 листопада 2000 року в Таращанському лісі приблизно в 100 кілометрах від Києва.
22 березня 2016 року тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії.
Нагородження
«Указом Президента України В. А. Ющенка від 23 серпня 2005 року за самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність, виявлену у відстоюванні ідеалів демократії та свободи слова, вірність журналістській справі Георгію Гонгадзе присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно)»,- йдеться в указі президента.
Нагородні атрибути звання Герой України (орден Держави та мініатюру ордена, Грамоту про присвоєння звання Герой України) передав вдові загиблого журналіста Георгія Гонгадзе -Мирославі Президент України П. О. Порошенко 21 березня 2016 року.
«Комітет з питань свободи слова вшановує пам’ять на честь 55-річчя від дня народження видатного українського журналіста Георгія Гонгадзе, чиє безстрашне перо та непохитна відданість правді надихають покоління журналістів в Україні та за її межами. Георгій Гонгадзе, який був засновником одного з перших незалежних новинних агентств в Україні, став символом боротьби за свободу преси та відкритість. Його незламний дух і професійна сміливість продовжують бути маяком для журналістів, які прагнуть висвітлювати незручні правди»,- йдеться на офіційному вебпорталі парламенту України.
Комітет з питань свободи слова закликає всіх приєднатися до них у цьому вшануванні і продовжити боротьбу за справедливіше суспільство, за яке Георгій віддав своє життя.
«Касетний скандал»
Касетний скандал – політичний скандал в Україні, що вибухнув після оприлюднення аудіозаписів із кабінету Президента України Леоніда Кучми восени 2000 року, які вказували на можливу причетність Кучми та ряду інших високопосадовців до викрадення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
28 листопада 2000 року, через два місяці після зникнення Гонгадзе, Олександр Мороз проінформував Парламент і журналістів про те, що він володіє таємними записами розмов Президента Л. Кучми та високопоставлених урядових чиновників, які кидають світло на вбивство Гонгадзе. За словами Мороза, в розмовах, записаних співробітником Служби Охорони Президента Миколою Мельниченком, беруть участь Кучма та його найближчі помічники – Глава Адміністрації Президента Володимир Литвин, Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Л. Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе і вирішують, як з ним бути. На думку О. Мороза та деяких інших членів Парламенту, ці розмови дають підставу вважати, що Президент певним чином причетний до зникнення Г. Гонгадзе.
Покарання причетних
4 березня 2005 року з двома кульовими отворами в голові був знайдений генерал міліції і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який підозрювався в організації вбивства Георгія Гонгадзе.
15 березня 2008 року Апеляційний суд міста Києва визнав винними трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки Міністерства внутрішніх справ України у скоєні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років. Обвинуваченим офіцерам міліції Миколі Протасову суд призначив покарання у вигляді 13 років позбавлення волі, Олександру Поповичу і Валерію Костенку — по 12 років позбавлення волі, а також позбавив їх офіцерських звань.
21 березня 2011 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Президента України (1994-2005 рр.) Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.
30 серпня 2011 року під час судового засідання Олексій Пукач зізнався, що власноруч убив Георгія Гонгадзе, однак не визнає своєї провини в знищенні документів зовнішнього спостереження за Гонгадзе в 2003 році. За його словами, це робили підлеглі під час його відпустки.[20] Під час цього ж судового засідання Пукач назвав замовників вбивства. За його словами, ними були Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко.
Пам’ять про журналіста
У грудні 2008 року в Києві встановлено пам’ятник Георгію Гонгадзе та загиблим при виконанні службових обов’язків журналістам у сквері на Великій Васильківській вулиці. Дерево заввишки 7 м та фігура заввишки 3 м виготовлені з бронзи. Загальна висота пам’ятника із цоколем становить 8,5 м.
На його честь названо проспект у Києві, вулиці в різних містах України.
У Музеї новин у Вашингтоні, США, у залі Меморіалу загиблим журналістам на скляній стіні викарбувано ім’я Георгія разом з іменами інших полеглих українських журналістів.
1 червня 2013 року набрало чинності рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Лазо на вулицю Георгія Гонгадзе.
Щорічно 16 вересня друзі Георгія, журналісти, громадські та правозахисні організації вшановують його пам’ять. Пам’ять як і про людину, так і символ свободи і правди.
«Гія був людиною-феєрверком, генератором ідей та перспектив.Він випереджав свій час — тому, можливо, поспішав жити на повну щодня.Я не боюся міфологізації постаті Георгія Гонгадзе. Що далі, то менше людей пам’ятають і розуміють, ким він був. Тому вирішила розповісти всю цю історію у книжці, яку планую видати під осінь. Я поклала 20 років власного життя на те, щоб винних було покарано. Розслідування, позови, суди стали невід’ємною частиною мого життя. Хоча справа Гонгадзе й дотепер не до кінця розслідувана, суспільство знає винних. Четверо міліціонерів, які здійснили вбивство, покарані. Тодішній міністр внутрішніх справ генерал Кравченко вже на тому світі. Тоді, у 2000-му, ціною життя Георгія Україні вдалось уникнути авторитаризму. Повної узурпації влади у країні не відбулося.Сьогодні я маю чесне сумління, бо зробила все, що було у моїх силах, аби знайти правду, зберегти чесне ім’я Георгія Гонгадзе і виростити наших дітей гідними людьми. Я пишаюся дорослими та самостійними доньками. Вони такі ж мудрі, повні відчуття справедливості і співчуття до світу, як їхній батько. І усміхаються до мене його усмішкою»,- писала на своїй сторінці «Facebook» дружина Георгія – Мирослава Гонгадзе.
