Унікальна історична професія – мова про лісосплавів. Нашим журналістам вдалось розшукали горян, які в свої молоді роки кермували дарабами – плотами, якими доставляли дерева до лісових господарств краю. А це, до слова, могло бути навіть до 500 кубів лісу за один сплав гірською річкою.
У високогір’ї зрубували дерева, а потім – збивали в так звані плоти – дараби. Річкою, Чорним чи Білим Черемошем, cплавляли ліс до Кут чи Вижниці, де була залізниця. Супроводжували і кермували деревом місцеві жителі. У гірських районах Прикарпаття їх називали керманичі чи сплавники лісу. Пан Василь Харук з села Криворівня – один із них.
Зараз пану Василю за 90. Чоловік майже 30 років займався сплавами. З кінця 40-х і до початку 70-х років минулого століття.
Чоловік пригадує, робота була важка. Дерева рубали навіть взимку, а потім збивали докупи і сплавляли. Їм роздавали рукавиці та чоботи, адже більшість часу доводилось проводити у воді. Аби зігрітись, використовували різні методи.
У невеличкі скрині Василь Дмитрович зберігає фотоспогади з тих років. З ностальгією показує чорно-білі світлини. Каже, ті часи досі йому сняться. Найчастіше – побратими, які вже померли, та безмежні простори лісу.
Швидкості та потужності сплаву додавали спеціальні водорегулювальні споруди. Тут їх називають кляузи, гамованки чи греблі. Ця система діяла увесь рік, окрім зими. А нині про таку професію залишилися лише спогади. До слова, останній пліт карпатського лісу пройшов саме Черемошем у серпні 1979го.
