Калушани звернули увагу, що в торговому центрі “Терези” збирають допомогу для батальйону “Прикарпаття”, якого не існує. Волонтерська група, яка займається цією роботою, переконує: допомогу отримує не конкретний батальйон, а одразу кілька військових підрозділів, які мають відношення до Прикарпаття. Активісти визнають: напис на візочку, дійсно, сформульований не зовсім коректно. Але за кожну отриману дрібницю вони готові відзвітувати.
Візочок, який минулого тижня сфотографували калушани у торговому центрі “Терези”, — не єдиний у місті. Адже волонтерській групі Калуської гімназії (проект “Я. Родина. Україна”) та Калуського міськрайонного відділення “Української бібліотечної асоціації” (проект “Разом!”), які обопільно працюють для полегшення воєнних буднів військовим, охоче допомагають і довіряють калуські підприємці, повідомляють “Вікна”.
Відтак, візочки та опечатані скриньки для грошових пожертв установлено у магазинах “Терези”, “Карпати”, ПП Свиридів, “Чобіток”. Раніше вони були й у інших торгових закладах: “Кузені”, “Росані”.
Як повідомив у коментарі ”Вікнам” волонтер Віталій Півторак, від початку цього року року зі скриньок було вилучено 7740 гривень. Видано — значно більше.
— Ми збираєио допомогу для військових різними способами, — каже Віталій Півторак. — Масштабною виявилася гімназійна акція “А я живий, матусенько, живий”, коли учасники студії ігрового театрального мистецтва організували батьків учнів гімназії та громадськість міста до збору коштів для пораненого майданівця з Верхньої Івана Філіповича. Загалом допомогова акція почалася з гімназистів: і заступник директора по господарству Марія Дрозд, і батьки, і учні, колеги складали копійку до копійки. Допомогла й освітянська профспілка. Далі були контакти з місцевими волонтерам. Згодом пошук однодумців серед знайомих в області: Коломиї, Верховині, Надвірній, з батьками-підприємцями учнів гімназії. Підключалася до нашої постійно діючої акції й міська освіта. Крім того, ми організували благодійні концерти в парафіяльних церквах Калуша.
Волонтери кажуть, що допомогу доставляли батальйонам безпосередньо перед від’їздом на Схід чи для потреб на місці дислокації. Зібрані кошти передають із рук у руки чи купують за них потрібне й пересилають конкретним особам.
— Вісім тисяч гривень допомоги ми передали нашому випускникові Станіславові Стовбану,бійцю 80-ї аеромобільної бригади, який унаслідок героїчного захисту Донецького аеропорта втратив ногу. Додатково зібрано було учнями, батьками, працівниками гімназії й передано учнями-волонтерами особисто матері вояка Галині Стобан близько 20 000 гривень, — інформує Віталій Півторак. — Ми також постійно передаємо зібрану допомогу батальйонові патрульної служби міліції особливого призначення “Івано-Франківськ”, у складі якого служить колишній учитель гімназії Андрій Матвіїв, який перебув Іловайський котел і полон; третьому окремому інженерно-будівельному батальйону військової частини В1073 міста Мукачево, який перебуває на забезпезпеченні 128 бригади, де служать і вояки Калущини; 14-ій окремій механізованій бригаді 1 батальйону протитанкового взводу та іншим військовим підрозділам.
Волонтерів обурило, що їхні щирі намагання допомогти військовим були потлумачені як збирання допомоги для неіснуючого батальйону. Віталій Півторак стверджує: там написано назву не батальйону, а регіону.
— Погоджуюся, подача неякісна, але ж важливо те, що і як зроблено, — наголошує він. — Ті калушани, автори фото могли б не “стріляти в спину” підступно, а бодай перетелефонувати на мій номер, він є в інформації, реальний. Мені дуже боляче й соромно перед тими жертводавцями і власницею мережі крамниць “Терези” пані Оксаною Шутяк. Найлегше загубити прихильність, важко її здобути… І закладові, в якому я працюю, і мені, і нашим щирим друзям вона давалася нелегко. І тому не маємо права відмовчуватися.
Щодо самого батальйону “Прикарпаття”, то для нього ця волонтерська група ніколи допомогу і не збирала, оскільки утворилася вже тоді, коли батальйон зазнав сумної слави і незабаром був розформований.
