Анна Бойко 27 років працювала директоркою шкіл. Усе своє життя присвятила улюбленій роботі та учням.
“Наша пані директорка – так ми її називаємо – мала непросте життя, – розповідає про свою знайому Ганна Дорошенко. – Народилася у селі Ромадан на Полтавщині. Завжди любила вчитися. Після школи вступила у Лубенський педінститут, здобула фах вчительки фізики й математики”.
Після педінституту дівчина стала працювати, у війну була зв’язковою у партизанів. У березні 1944 року полтавську вчительку відправили на Прикарпаття, призначили завідувачкою Яремчанського районного відділу освіти. А за півроку перевели до тоді ще Станіслава – директоркою дівочої школи.
Анна жила лише роботою, їй не вдалося створити родини. Нині жінка живе сама. У її квартирі – ідеальний порядок. Досі цікавиться політикою, життям міста, багато читає, охоче приймає гостей – колишніх колег та учнів. У пані Анни – ясний розум, добра пам’ять. Вона ніколи не нарікає на долю і самотність, просто радіє, що живе.
До 103-річної пані директорки двічі на день приходять опікуни, приносять їжу, розповідають останні новини. Їсть вона небагато, любить супи, каші, шоколадні цукерки, домашнє печиво. Охоче п’є джерельну воду та різні компоти. Алкоголю принципово не вживає.
Сабіна РУЖИЦЬКА, Експрес
