Всесвітній день біполярного розладу був започаткований за ініціативи Міжнародної спільноти біполярних розладів та відзначається саме 30 березня, в день народження Вінсента Ван Гога, якому посмертно приписують біполярний розлад.
Що таке біполярний розлад?
Біполярний афективний розлад – психічний розлад, що проявляється афективними станами: маніакальними і депресивними, а також змішаними типами, при яких у хворого спостерігають ознаки депресії та манії водночас.
Під час манії людина поводиться або відчуває себе надзвичайно енергійною, щасливою. А в періоди депресії людина може плакати, відчувати відчай та уникати будь-якого контакту із людьми.
Ризик суїциду високий. Протягом періоду в 20 років 6 % хворих на біполярний розлад померли від самогубства, тоді як 30–40 % займались самопошкодженням.
Причини та механізм розвитку біполярного афективного розладу повністю поки не зрозумілі, хоча останнім часом у цій галузі з’явилися суттєві нові дані, насамперед про характер спадкування схильності до захворювання.
Маніакальна фаза представлена тріадою основних симптомів:
- підвищений настрій (гіпертимія)
- рухове збудження
- ідеаторно-психічне збудження (тахіпсихія)
Депресивна фаза представлена протилежно маніакальної стадії набіром симптомів:
- пригніченим настроєм (гіпотимія)
- сповільненим мисленням (брадипсихія)
- рухова загальмованість
У цілому БАР частіше проявляється депресивними, ніж маніакальними станами.
Факти про БАР
- Біполярний розлад зустрічається приблизно у 1 % світового населення.
- Показники виявляються однаковими у жінок та чоловіків.
- Найпоширеніший вік, у якому починаються симптоми – 20 років.
- Біполярний розлад входить до числа 20 основних причин інвалідності у всьому світі та призводить до значних витрат для суспільства.
- Імовірність протягом життя захворіти біполярним розладом (принаймні з одним маніакальним епізодом) оцінюється у 2 %.
- Розподіл дебюту захворювання за віком показує, що у віці від 25 до 44 років хворіють 46,5 %, тобто близько половини всіх хворих БАР.
Історія виникнення
Вперше як самостійне захворювання біполярний розлад було описано у 1854 році майже одночасно двома французькими дослідниками: Жаном П’єром Фальре, під назвою «циркулярний психоз» і Жюлем Баярже, під назвою «божевілля у двох формах».
У 1950-ті роки в психіатрії почали застосовувати перші нейролептики й антидепресанти: нейролептики – при маніакальних епізодах, антидепресанти – при депресивних. Однак з’ясувалося, що ці препарати в довгостроковій перспективі не полегшують перебіг хвороби, а навпаки.
Всесвітній день біполярного розладу – це всесвітня ініціатива ISBD спільно з Азіатською мережею біполярних розладів (ANBD) і Міжнародним біполярним фондом (IBPF).
Лікування захворювання
Діагностикою та лікуванням біполярного розладу займається психіатр. Для встановлення діагнозу використовуються спеціальні тести, проводяться бесіди з людиною, у якої біполярний розлад, та її родичами.
З конкретних методів психотерапії при БАР можуть застосовуватися когнітивно-поведінкова терапія, інтерперсональна терапія, сімейні втручання, соціальна підтримка, терапія соціальних ритмів.
Лікарі-психіатри формують індивідуальний курс медикаментозного лікування, що напряму залежить від стану пацієнта.
Вилікувати повністю біполярний розлад неможливо, але з певними підходами до лікування людина здатна жити повноцінне життя.
Залежно від частоти та тривалості нападів і «світлих» проміжків хворі можуть отримати І, II, III групу інвалідності або залишатися працездатними та лікуватися за лікарняним листом (при єдиному нападі або при рідкісних і нетривалих нападах). При скоєнні суспільно небезпечного діяння під час нападу хворі частіше визнаються неосудними, при скоєнні суспільно небезпечного діяння в період інтермісії хворі частіше визнаються осудними
Ситуація Ван Гога
Вінсент Віллем ван Гог (30 березня 1853 – 29 липня 1890) – нідерландський художник-постімпресіоніст, який є однією з найвідоміших і найвпливовіших постатей в історії західного мистецтва. Створив близько 2100 художніх робіт, у тому числі близько 860 олійних картин, більшість з яких датовані останніми двома роками його життя.
Останні роки життя Вінсента ван Гога, можливі витоки його зрілої творчості й причини неадекватних вчинків неодноразово аналізувалися численними критиками, мистецтвознавцями і медиками, які не дійшли згоди в цьому складному питанні. Більшість визнають у художника наявність гострого психічного розладу принаймні в останні два роки життя.
«Ваш живопис – це живопис божевільної людини»,- коментував стан художника Поль Сезанн – французький художник, що працював у напрямках імпресіонізму і постімпресіонізму.
Дослідники життя митця дійшли висновку, що у Ван Гога з дитинства був біполярний розлад, який при вживанні токсичних речовин супроводжувався гарячковим маренням. Лікарі Ван Гога – доктор Рей і доктор Пейрон – припускали, що у нього епілепсія.
