Сучасне суспільство приділяє велику увагу зовнішньому вигляду та стандартизованим уявленням про красу. Соціальні мережі, реклама, медіа – усі вони формують певні ідеали, яким багато хто прагне відповідати. Однак за бажанням «виглядати краще» інколи ховається не просто турбота про себе, а глибші проблеми, які можуть призводити до проблем зі здоров’ям.
- Нав’язливе бажання досягнути «ідеальної» цифри на вагах
- Історія Анжели, яка з 2023 року побудувала здорові відносини з їжею та собою
- Що думали про стан РХП батьки Анжели?
- Обрати здоров’я замість «ідеальної цифри на вагах»?
- Якщо вам знайома ситуація Анжели, але ви не знаєте як собі допомогти. Ось кілька її порад:
Нав’язливе бажання досягнути «ідеальної» цифри на вагах
На відміну від інших захворювань, про РХП (розлад харчової поведінки) почали говорити не так давно. Це хвороба, що призводить до нездорових відносин з їжею, внаслідок чого у людини виникає несприйняття власного тіла та нав’язливе бажання досягнути «ідеальної» цифри на вагах. До сих пір, левова частина людей навіть не здогадується, що має порушення харчової поведінки, тому проживає неповноцінне та обмежене життя.
Історія Анжели, яка з 2023 року побудувала здорові відносини з їжею та собою
Героїня Анжела зараз допомагає людям відновити зв’язок з тілом, налагодити харчування, перестати переїдати та боятися їжі. Але історія бере свій початок зовсім із іншої сторони.
«Коли батьки будували будинок, вони багато працювали і я не отримувала достатньої уваги. Тому й знайшла задоволення в їжі, вона стала моїм другом. Також родичі намагались їжею компенсувати втрачений спільний час», – зазначає Анжела.
В 11 років вона різко набрала та важила 90 кілограм. З появою соціальних мереж постійно читала різні групи в яких висувалися критерії , як повинна виглядати жінка. Через це у дівчини почалося порушення образу власного тіла.
«Я почала думати, що через мою вагу зі мною не спілкуються, я не могла одягнути те, що хотіла. Мене обзивали, а на танцях ставили в останній рядок, тому що моя вага не була нормальною», – розповіла дівчина.
Після всіх принижень Анжела вирішила худнути. Таким чином вона хотіла заслужити любов людей, що її оточували.
«Мені хотілось не просто худого тіла, а те що має худа дівчина. На той момент я вважала що тільки стрункі мають щастя, здорові відносини, успішну кар’єру, впевненість та любов до себе. Але це внутрішні процеси і просто схудненням – нічого не змінити. Тому після того, як я схудла то відчувала себе добре місяць. Тільки тому, що всі помітили мої зміни. Вони були в шоці та говорили компліменти».
«З часом я звикла до нового тіла, як до нового манікюру. Але так і не отримала те, що насправді було мені потрібно – любов до себе, щастя та стосунки. У танцях мене все одно не ставили в перший рядок»
Існує стереотип, що для того, аби схуднути варто обмежити вживання солодкого, мучного, жирного, смаженого – усього, що має штамп «поганої їжі». Так і зробила Анжела. На такій дієті вона швидко схудла на 25 кілограм. Але чи було це варте того, що їй довелося переживати наступні 7 років?
«Півроку я не виходила нікуди, окрім школи. Я відмовляла подрузі і через це ми не спілкувались. Я не виходила гуляти тому, що боялась з’їсти зайве та набрати вагу. Мені легше було себе контролювати, коли я знаходилась вдома. Тому що там не було «поганої їжі». Вже після схуднення я продовжувала себе контролювати та їсти мало, щоб не набрати вагу. Звісно такі способи допомагали мені пишатися собою», – каже Анжела.
Та в реальності такі заборони не допомагають, натомість вони призводять до одного з найстрашніших видів РХП – компульсивних переїдань. Це стан, коли людина зривається на їжу, яку до цього не їла через певні переконання та не може зупинитися її поглинати. Це стандартне замкнене коло всіх рхпшників: заборона – зрив – огида до своєї сили волі та відпрацювання з’їденого. Намагання виключити певні продукти, як-от солодощі чи мучні продукти часто стають справжньою пасткою для фізичного та психічного здоров’я.
За сім років Анжела використовувала різні методи компенсації, такі як тренування та розвантажувальні дні. Все спрямоване на те, щоб врятувати себе від власних емоцій та відчуття провини.
«Я не їла «погану їжу» рік. Я вірила, що якщо я з’їм цукерку, то одразу буду важити 90 кг. Через рік я зірвалась і почала влаштовувати читміли – дні в які я можу об‘їдатися. Коли я їла солодке, то постійно відчувала провину, яку відпрацьовувала тренуванням протягом семи років. Одного разу у мене потемніло в очах, не було сил дійти до душу», – зауважила дівчина.
З розповідей Анжели не складно помітити, що після схуднення її життя перетворилося на нескінченну боротьбу. На шляху до втраченої ваги виникали нові проблеми, такі як повна відсутність менструального циклу. Дівчині приписали ліки, які допомогли йому відновитися, але це також спровокувало нові форми контролю. Спроби тримати вагу за допомогою тренування та підрахунку калорій стали для неї звичними. Найбільше вона боялась знову набрати втрачені кілограми.
Біль рхпшників полягає у тому, що вони настільки зациклюються на контролюванні себе, що справді забувають насолоджуватися моментами. У них можна дуже чітко простежити синдром відкладеного життя, бо в голові панує установка – «От я схудну і тоді буду гарно одягатися, подорожувати, ходити на дискотеки і тд». Цей список можна продовжувати до безкінечності.
Дівчина важила кожну крихту, їла на 800-1200 калорій при нормі здорової людини (для більшості) – 1500 калорій. Не їла висококалорійні продукти, а увесь раціон склалася тільки з «правильної» їжі.
«На той момент, коли у мене було рхп – ніхто не знав, що це таке. Були тільки моменти, коли після схуднення оточення мені говорило, що я ніби нормальна, але ноги жирні. Говорили, що треба схуднути, щоб з’явився хлопець. І я справді думала, що у мене немає стосунків через мої ноги. Я постійно запитувала знайомих та друзів: як я виглядаю? Чи не товста? А вагу не набрала?», – розповідає Анжела.
Що думали про стан РХП батьки Анжели?
Щодо батьків дівчини, вони навіть не зауважували, що їхня донька страждає на таку хворобу. Це цілком логічна реакція, оскільки як стверджує сама героїня тоді про це практично не було жодної інформації.
Ситуацію вратувало пересічне відео в соцмережі де перечислювали ознаки РХП і потрібно було загинати пальці. У Анжели співпало майже все. Після цього вона задумалась над тим, що пора щось змінювати. Вона написала авторці відео і почала цікавитися її консультаціями. Дівчина хотіла допомогти собі зрозуміти причину хвороби та вилікуватися. Вона розпочала більше цікавитися емоціями, проживати їх у реальному житті та вірити що у неї все вийде.
Обрати здоров’я замість «ідеальної цифри на вагах»?
Так і сталося, дівчина нарешті обрала здоров’я замість «ідеальної цифри на вагах» та вийшла у ремісію. Цей шлях був не легкий. За 7 років вона настільки звикла крутитися у колі РХП, що довіритися здоровому глузду було дивно та незвично. Та це спрацювало. Зараз Анжела у стійкому рекавері. Вона любить та сприймає себе у будь-якому вигляді. Що не менш важливо – допомагає іншим налагодити відносини з їжею.
«Так вийшло, що на той період часу про РХП ніхто не говорив, тому мої батьки не знали, що у мене проблеми. Зараз вони в шоці і не розуміють, як не звертали увагу. Я не говорила ні з ким в період рхп на тему схуднення та своєї ваги. У ремісії я спокійно про це говорю, веду блог на цю тему. Зараз моя ціль допомагати іншим людям», – наголосила героїня матеріалу.
«Моє життя більше не обертається навколо їжі. Я нарешті почала жити, насолоджуватись моментом і не думати, як виглядає моє тіло. Моє життя та мислення змінилось в кращу сторону. Я дуже щаслива, що колись знайшла сили і стала на правильний шлях!».
Якщо вам знайома ситуація Анжели, але ви не знаєте як собі допомогти. Ось кілька її порад:
1. Усуньте спокуси. Видаліть лічильник калорій, приберіть ваги і відпишеться в соціальних мережах від людей, які сильно зациклені на їжі, тілі та пропагують рхп. Stories людей,які пропагують РХП можуть тригерити вас і заважати відновленню.
2. Якщо ви постійно контролюєте свою вагу, то краще сховати ваги. Заведіть блокнот для запису своїх думок та почуттів. Записуючи їх, ви ніби дивитеся на них з іншого боку і вам буде легше аналізувати свої думки.
Дайте відповіді на ці запитання:
- «Який я мала настрій до і після перевірки тіла?»
- «Який був тригер?»
3. Як перестати постійно думати про їжу? Відповідь завжди проста – почати їсти без обмежень. Щоб не думати про їжу, треба її їсти. А підрахунок калорій – це не лише обмеження, а й постійна фіксація на їжі. Перевірка етикеток на продукті, пошук калорійності в інтернеті, зважування їжі, запис калорій у щоденник. Ви витрачаєте не лише енергію, а й час. Ті ресурси, які можна направити на інші сфери життя: самореалізація, соціум, стосунки, шлях до мрій.
4. Зменшити стрес та вивчити способи релаксації, такі як йога, медитація або заняття спортом. Стрес може впливати на РХП, тому важливо знайти спосіб його зменшення.
«Набирають вагу не від конкретної їжі, а від її надлишку. Ви можете об’їдатися курячою грудкою або пх батончиками і теж набирати. Солодка їжа в цьому не винна. Чим більше обмежень – тим більше бажання накинутися на «погану їжу» і переїсти».
Авторка матеріалу: студентка, Іванна Яворська.
