Понад половину зібраних коштів на лікування не доходить до хворих, які цього потребують, пише інтернет-видання “Погляд”.
Оголошення «шукаємо волонтерів» Аліна (на прохання співрозмовниці її прізвище не вказуємо) знайшла в мережах інтернету. Надворі літо-2017, студентська пора, ніяких справ – канікули. До того ж за «волонтерство» обіцяли платити, тому Аліна вирішила спробувати.
Кількахвилинна співбесіда, біла накидка та ящик для грошей з фотографією хворої дівчинки, і ось Аліна – вже працівниця благодійної організації, вмовляє перехожих на вулиці допомогти дитині.
Дитину ніхто не бачив
– Коли я прийшла працювати, ця організація вже якийсь збирала гроші на лікування 3-річної дівчинки з некрозом кісткової тканини, – розповідає Аліна. – За легендою, наша дитина завжди перебуває у лікарні. Ми самі ніколи не бачили ні дитину, ні її маму. Мамі іноді телефонували. У мене був її мобільний, дані банківської картки і якісь документи з підписом лікаря, що підтверджують діагноз дитини. Періодично я показувала перехожим – ось є номер телефону, телефонуйте, вам підтвердять.
Волонтери легко вводили перехожих в оману. На Аліні завжди була біла накидка з назвою організації, в руках – опломбована коробка з фотографією дитини. До рук гроші брати не можна – тільки в коробку. Людина повинна бачити, що Аліна їх не собі в кишеню кладе. За документами, всі працівники значилися волонтерами.
Більше вірять молодим
Жодної угоди про графік роботи й оплати не укладали – все на словах. Після співбесіди в офісі Аліні сказали: ось коробочка, твоє завдання приносити на день не менше 500 гривень. Якщо більше – молодець, отримаєш бонус.
– На співбесіду я принесла паспорт, вони вписали в форму довіреності мої дані, щоб перехожі вірили – у мене є право поширювати конкретну інформацію. Податки вони платили як фонд. А я значилася волонтером, так що про зарплату була усна домовленість. Організація себе убезпечила від зайвих претензій, адже майже всі мої колеги були студентами на канікулах, і це не викликало здивування у перехожих. Була з нами одна жінка за 50 років, але відпрацювала вона не більше двох тижнів. Швидше за все, на вулиці їй давали менше грошей. Адже що людина молодша, то легше погоджуються перехожі опустити гривні в ящик. Студенти-волонтери майже не викликають підозри. Ми на канікулах, ми хочемо допомогти. А ось доросла жінка з ящиком для збору грошей посеред робочого дня викликає сумніви у правдивості історії.
9000 гривень «заробила» за місяць
Усі волонтери збирали гроші на лікування однієї і тієї ж дівчинки. Її мама оформляла на кожного довіреність – тобто давала добро на збір грошей. Все це було зафіксовано на двох сторінках тексту з мокрою печаткою, але, за словами Аліни, у справжність документів вона не вникала. Як не вникали і перехожі.
– В принципі, «замануху» для перехожих я придумувала сама, – продовжує Аліна. – У мене була легенда: є дівчинка Ліда, якій три рочки, їй потрібна певна сума на проведення операції та реабілітацію. Потім казала, що ми благодійна організація, і ось наші документи з печатками. Раз на півгодини-годину я їх демонструвала.
Щоб переконати перехожих, Аліна завжди додавала – «якщо не вірите, що 2 грн. можуть врятувати життя, ви помиляєтеся. Для вас це навіть не проїзд у тролейбусі. А для Ліди – нове життя. Адже якщо кожен перехожий опустить в ящик по 2 гривні, то разом ми допоможемо дитині».
– За день приносила від 1000-3000 грн. З 500 зібраного мінімуму я обов’язково отримувала 150, решта – відсотки. Тоді за місяць заробила 9 тисяч гривень. Середня офіційна зарплата для Чернівців набагато менша, – ділиться Аліна.
«Чому ви людей дурите?»
На вулиці до Аліни часто підходили перехожі й переконливо казали, навіщо, мовляв, людей дурите? Вона давала телефонний номер мами хворої дівчинки. Обурені перехожі набирали, розмовляли з якоюсь жінкою, що вважалася матір’ю дівчинки Ліди, і та їх переконувала, що все в порядку.
– Моя супервайзер на роботі дуже критично ставилася до тих, хто казав, що ми насправді обманюємо людей, – розповідає Аліна. – Вона була волонтером з досвідом – то на корм тваринам у фондах збирала, то на важкохворих дітей, то ще на якісь проекти. І свято вірила, що ми займаємося мало не святою справою.
Після закінчення робочого дня частину зібраних грошей з коробки роздавали працівникам, решта везли в банк. Я запитувала у супервайзера, скільки отримує хвора дівчинка з цих зборів? Мені відповідали – 40%. Тому що на утримання організації, наші зарплати та інше теж потрібні гроші. Виходило, перехожий клав 100 грн. в коробку – хотів, щоб всі ці гроші направили на лікування дівчинки, але в результаті він платив зарплату якимсь людям.
Були й інші варіанти. За словами Аліни, перехожі могли переказувати гроші прямо на банківський рахунок мами дівчинки. З цих грошей їй не нараховувалася зарплата. Але якщо один-двоє людей на день зупинялися біля Аліни, щоб переказати гроші на карту, це приваблювало інших перехожих. І після однієї сотні гривень на карту мамі, в ящик інша людина опускала по 20-30 гривень.
«Скиньтеся на зарплату»
– Спочатку кожен робочий ранок перші 10 хвилин примушувала себе вийти на вулицю. Відчувала дискомфорт, тому що доводилося просити гроші, – каже Аліна. – Навіть якщо не для себе клянчиш, розумієш, що зарплату тобі платять ось ці люди, які пройшли по вулиці. Виходить – «скиньтеся і мені на зарплату» – дуже неприємна частина. Через деякий час знайшла собі виправдання – я отримувала гроші за те, що стояла на вулиці і доносила інформацію про те, що комусь потрібна допомога.
Я пропрацювала волонтером півтора місяця, літо закінчилося, почалося навчання, та й більше клянчити гроші на вулиці все-таки не хотілося.
Степан КРАНЯК
До теми
Як насправді варто допомагати?
Благодійність – добра справа. Але допомагати потрібно правильно. Щоб переконатися, що допомога дійде до адресата і виявиться корисною, ось кілька рекомендацій:
1) Фонди не збирають гроші на вулиці.
Ви завжди можете допомогти нужденним двома шляхами – через фонд, або грошима приватній особі. З першим простіше. Якщо допомагаєте через фонд, і він працює давно, то можна вивчити його історію і зрозуміти, як він діє. Пам’ятайте: жоден серйозний фонд не збирає гроші у перехожих. Часто шахраї реєструють благодійну організацію для прикриття, набирають туди студентів і в ролі волонтерів з ящиками відправляють їх на вулиці. Таким волонтерам гроші давати не потрібно.
2) Не допомагайте незнайомцям у соцмережах.
Якщо ви бачите у соцмережах оголошення про збір коштів на благодійність, перевірте, куди вас просять перевести кошти? Якщо на особисту картку або рахунок, знайте, серйозні фонди так не роблять. А приватні особи можуть виявитися шахраями, які легко підміняють реквізити. Тому відсилайте гроші тільки в тому разі, якщо особисто знаєте хто їх потребує. Або вірите друзям, хто за нього ручається.
3) Гроші не завжди гарантують допомогу.
Пам’ятайте, сім’я хворого перебуває одночасно в стресовій ситуації і в ситуації великої спокуси. Трапляється, що приватні особи збирають гроші на лікування без медичної експертизи. Тобто воно може невиправдано дорого коштувати і не давати гарантії, що буде результат. А ще були випадки, коли зібрану суму грошей витрачають не за призначенням – наприклад, купують машину чи міняють вікна.
4) Не давайте милостиню.
Велика частина професійних жебраків під магазинами і просто посеред тротуару працює на «мафію». Половина їхнього виторгу йде так званим смотрящим. Якщо хочете допомогти, спочатку бодай приблизно переконайтеся, що в нього особиста проблема, а потім вирішите, чи варто давати милостиню.
