Заяви народного депутата Олександра Онищенка стали справжнім потрясінням для української політики. Звинувачення перших осіб держави в корупції — це не те, що хотілося б почути суспільству після Революції гідності. Нагадаємо, проти самого Онищенка порушено кримінальне провадження Національним антикорупційним бюро і він переховується від українських слідчих у країнах Європи.
В той же час Онищенко визнає, що брав участь в корупційних оборудках, але додає, що робив це за погодженням, а інколи за прямою вказівкою нинішнього керівництва країни. Нещодавно ми зустрілися з Олександром Онищенком в одній з європейських країн і записали докладне інтерв’ю з ним. Ми розуміємо зацікавленість Олександра Онищенка в тому, щоб перевести власні звинувачення на адресу своїх опонентів. Та все ж, вважаємо його важливим джерелом інформації про те, як влаштована сьогоднішня українська політика. Відтак, ми вирішили ретельно перевірити його слова і змушені визнати, — щонайменше частина його заяв має під собою реальне підґрунтя.
Томаш Фіала – власник успішної української інвестиційної компанії. Ще в часи Януковича у Фіали та його партнера відібрали один з найбільших в Києві торговельних центрів «Скай Молл». Контроль над центом перехопили бізнесмен російського походження Андрій Адамовський та його партнер Олександр Грановський.
Після Майдану Грановський став впливовим народним депутатом від Блоку Петра Порошенка. Відтак, за словами Фіали, шансів повернути торговельний центр у власність, стало ще менше.
«Я очень сильно удивился, когда фамилия Грановского появилась в списке БПП, если президенту было известно, что методы, которыми эти бизнесмены пользовались к иностранным инвесторам являются нечестными, используется там коррупция, запугивание, использование украинских судов и правоохранительных органов с целью избирательного правосудия», — каже бізнесмен.
Фіала підозрює, що потрапляння Грановського в прохідну частину списку Блоку Порошенка навряд чи обійшлося без грошей. Те, що багато серйозних питань в таборі президента на останніх парламентських виборах вирішувалося за готівку, підтверджує народний депутат Олександр Онищенко.
Переховуючись в Європі від українських слідчих, він пропонує зустріч в одному з паризьких ресторанів. Онищенко розповідає, як сам став народним депутатом на останніх виборах до парламенту: спочатку його не хотіла реєструвати кандидатом Центральна виборча комісія. Але потім, за його словами, в це питання особисто втрутився президент Порошенко.
«Он мне лично позвонил, где-то за дня два — три до регистрации, возьмите распечатку, со своего номера набрал меня. Сам президент со своего мобильного. Сам Петя позвонил со своего мобильного и сказал там: встреться со Жванией» — каже Онищенко.
Давид Жванія – один з давніх друзів Петра Порошенка. На парламентських виборах 2014-го року Жванія входив до керівництва виборчого штабу БПП і, за даними наших співрозмовників, виконував особливі доручення президента.
На той момент ЦВК відмовила Онищенку в реєстрації кандидатом в народні депутати, пояснивши, що той забагато часу провів за межами України. Онищенко подав до суду на Центрвиборчком і програв. Він подав апеляцію і програв вдруге. Шансів взяти участь у виборах у нього майже не лишалося.
«Жвания тогда взял у меня 6 миллионов долларов на предвыборную кампанию. На следующий день Петя меня вызвал к себе и говорит: только что у меня был глава комиссии Охендовский, он тебя ждет, иди к нему, он тебе все сделает. Я пришел к нему, тот пожал мне руку: говорит, сдавайте документы, завтра будет все хорошо. В последний день перед регистрацией меня зарегистрировали, два раза отказал мне суд. То есть, основной, апелляционный. Потом, после того, как они получили бабки, сам Охендовский меня зарегистрировал», — додає депутат-втікач.
Тодішнє несподіване рішення ЦВК і справді здивувало багатьох. Всупереч своїй же попередній постанові і ухвалі двох судів, Центральна виборча комісія перед самим закінченням офіційної реєстрації таки дозволила Олександру Онищенку йти на вибори.
«Вы Жвании кэш отдавали? – уточнюємо у Онищенка — Кэш, да.»
Ми звернулися до голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського з проханням прокоментувати ситуацію навколо реєстрації кандидатом в народні депутати Олександра Онищенка в 2014-му році. На жаль, пан Охендовський був не доступний для коментарів, бо відлетів в тривале закордонне відрядження. Прес-служба ЦВК на наш запит відповіла, що за відсутності голови комісії не надаватиме нам жодних офіційних відповідей.
Також ми попросили про коментар Давида Жванію, який, за словами Онищенка, забирав у нього 6 мільйонів доларів на виборчу кампанію Блоку Порошенка. На жаль, пан Жванія не відреагував на наші численні дзвінки і не відповів на смс. Єдине, що нам залишилося – піти до нього в офіс, куди він регулярно запрошує журналістів на інтерв’ю. Але охоронці не дозволили нам пройти і викликали поліцію, щоб вивести нас з будівлі.
Не отримавши відповіді від пана Жванії, натомість ми маємо у своєму розпорядженні інтерв’ю іншого члена виборчого штабу Блоку Порошенка. Він підтвердив нам, що Давид Жванія на виборах 2014-го року вирішував таємні фінансові питання президентської політсили.
«Величезне значення мав Жванія. Величезне! І при цьому він є реальним сірим кардиналом», — каже Артем Біденко. Інтерв’ю з ним було записано в 2014-му році, коли ми робили розслідування про виборчий список Блоку Петра Порошенка. На той час Артем Біденко посідав сто шосте місце у виборчому списку президентської політсили. Але через свої широкі контакти в світі медіа та реклами, був постійним учасником штабних засідань.
Депутатом Біденко тоді не став, натомість отримав запрошення працювати в Уряді. Сьогодні він – заступник міністра інформаційної політики України. Пан Біденко пояснює, хто саме відповідав на тих виборах за купівлю-продаж місць у виборчому списку БПП:
«Продавати міг тільки Жванія, просто щоб ти розумів. Ніхто не міг продавати, ніхто цим не займався. Ні Березенко, ні Ложкін, ні там… – Що у Жванії була така велика квота? – І це другий момент: продано було не так багато як здається. Продано було 10 — 15, максимум 20 місць. Просто, щоб ти розумів. – В прохідній частині? – Ну… в сотці. Ти до речі, не називаєш декількох прізвищ таких проблемних, так як Гліб Загорій, наприклад, «Дарниця»… Оце набагато скандальніше прізвище, ніж Артур Палатний, наприклад. І, наскільки я чув, якщо існувало по продажах умовних п’ять, то такі як Гліб заносили десять.» — згадує урядовець.
П’ять і десять – це мільйонів доларів. «Прогресом» же на думку Біденка, стало те, що продавали місця не всім охочим:
«При цьому, Васадзе за будь які гроші відмовили. Тобто, продаж був дуже малий і був дуже жорсткий прохідний оцей бар’єр. Навіть продавали нєхотя, там реально, такого як було раніше, зараз не було. Це реальний факт, тому що мене просили знайомі, до інших людей просили, і я точно знаю, що не вийшло. А оскільки з Жванією я не маю контакту, то от, нуль повний», — додає Біденко.
Про ціну від п’яти до десяти мільйонів доларів за місце в списку БПП, говорить не тільки Біденко, а й інші наші співрозмовники. Ця сума близька до шести мільйонів доларів, про які говорив Онищенко.
«На встрече в июне 2015-го года мне сказал один сегодняшних и тогдашних руководителей фракции БПП в парламенте… Он мне сказал, что да, конечно, без спонсорских мест не обойтись, как-то кампанию финансировать надо, назвал это спонсорскими местами и не отрицал, что места в списке продавались, такой человек, причем, это было при свидетеле сделано. Он не стесняется говорить, что места в списке БПП продавались, и это человек очень приближенный к президенту.» — розповідає бізнесмен Томаш Фіала.
Продаж так званих спонсорських місць у виборчому списку – практика, притаманна більшості політичних сил в Україні. Гроші, які збираються таким чином йдуть на оплату реклами, роботу штабів, спостерігачів, агітаторів та членів виборчих комісій. При цьому, офіційний виборчий фонд партії складає в кращому випадку десяту частину всіх витрат на кампанію. Решта – покривається чорною касою, сформованою в тому числі від продажу місць в списках.
Але торгівля місцями має результатом не тільки непрозорість фінансування політичних партій. Як бізнесмен, Томаш Фіала регулярно стикається з іншими наслідками такої політичної торгівлі:
«Мне казалось и кажется до сих пор, что корнем коррупции в Украине является именно политическая коррупция, покупка мест в парламенте, если ты в это место инвестируешь от 3-х до 10-ти миллионов долларов, то ты это делаешь с одной целью: чтобы эти деньги отбить. Ты себе покупаешь место в парламенте, и потом, когда создается коалиция большинства, то ее участники, делят между собой разные потоки. Это могут быть замминистры, это могут быть госкомпании, это есть там посты на таможне в разных областях, это идет с самого верху до самого низу, все эти посты участвуют в этой торговле», — каже Фіала.
Чи знав про продаж місць у списку БПП сам президент Порошенко? Чи вирішував він особисто кому і за скільки продавати місця? Хто і як міг розпоряджатися отриманими таким чином сумами? Чи давав Петро Порошенко вказівку главі ЦВК зареєструвати кандидатом в депутати Олександра Онищенка? Ці та інші питання ми направили прес-службі президента України. У відповіді, яку ми отримали зізнання Онищенка назвали частиною інформаційної війни Росії проти України і додали:
«Заяви, зроблені Олександром Онищенком, не відповідають дійсності, є вигадкою підозрюваного, а його мотиви більше, ніж очевидні. Саме брехня стала ключовим елементом, головною технологією його захисту, ключовим прийомом, який використовує Онищенко для політизації своєї справи і уникнення відповідальності.
Також хочемо відзначити, що кожен з народних депутатів має право зайти до Президента. З багатьма з них Президент зустрічався, зустрічається і буде зустрічатися. Крім тих, хто працює проти в Україні» — йдеться у відповіді Адміністрації президента.
Також, в прес-службі глави держави нам рекомендували звернутися щодо справи Онищенка до НАБУ. Тим більше, що Антикорупційне бюро вже порушило кримінальне провадження щодо підкупу депутатів після скандальних заяв Онищенка. Хтозна, можливо, це не остання історія, якою зацікавиться бюро, після сказаного депутатом-втікачем.
Джерело: Громадське
