Пам’ятний знак з фото усміхненої медикині 102 бригади ТРО Мар’яни Тряско встановили на фасаді Івано-Франківського медичного фахового коледжу.
«Тяжко говорити, споглядаючи на цей пам’ятний знак, на цю усміхнену, якою ми назавжди запам’ятали, життєрадісну Мар’яну. Коли вона у 2002-му році вперше переступила поріг нашого освітнього закладу. Ми дякуємо сьогодні мамі, яка виховала такого патріота, ми розуміємо, який був подвиг цієї молодої жінки, яка поклала своє життя у боротьбі на полі бою з московським агресором. Ми завжди будемо пам’ятати про Мар’яну, ми, студенти і викладачі», – зазначив у своєму виступі під час відкриття анотаційної дошки директор Івано-Франківського медичного фахового коледжу Володимир Стасюк.
Мар’яна Тряско 14 років жила у Італії. Там вийшла заміж за італійця. Маючи роботу і житло у чужій країні, серцем завжди була у рідній Україні. Коли почався Майдан, Мар’яна одразу вирушила до Києва, щоб підтримати протестувальників. А з початком повномасштабного вторгнення, прийняла непросте для всієї родини рішення – воювати за рідну країну.
«Незважаючи на те, що наша бригада планувала виїжджати в зону бойових дій, вона все одно погодилася і казала: «Мені це не важливо, я готова захищати Україну, будучи навіть в зоні бойових дій». – Весела, цікава, не терпима до труднощів, до зради, до якихось неправильних дій, вона відстоювала свою позицію і була завжди впевнена, що Україна переможе», – розповідає про полеглу посестру Мар’яну Тряско військовослужбовець 102 бригади ТРО Тарас Сливчук.
Вона не терпіла несправедливості та понад усе любила рідне, українське. Маючи двох неповнолітніх діток: 16-річного Едуарда та 12-річну Роберту, мріяла, що вони обов’язково приїжджатимуть до рідної хати, знатимуть та розвиватимуть нашу культуру, історію та традиції. Мама полеглої військовослужбовиці – Анастасія Матійчин розповідає, їх родину називали «бандерівцями», а Мар’яна змалечку чула історії від бабусі та тітки про те, як їх сім’я допомагала воякам УПА, лікували та годували поранених повстанців. На цих розповідях виросла захисниця, саме тому, каже її мати, дочка не вагалася у власному рішенні стати на захист України.
«Вона порадилася з чоловіком і свекрухою, я не вмішувалась. А потім Мар’янка дзвонить і каже: «Мамо, я їду додому», – я кажу: Мар’яно, не може бути, бо то війна. 10 квітня я побачила машину Мар’янки у городі. І пішла на війну, мала бути бути тут, у Івано-Франківську, в Калуші. А потім на Великдень як забрали, і моя Мар’янка пішла на війну. Вона дуже хотіла, щоби діти приїжджали до хати, в Україну. Вона дуже хотіла бути вдома. Вона мала там роботу, хату купили, але то на чужині», – розповідає про рішення доньки піти на війну мати полеглої військовослужбовиці Мар’яни Тряско Анастасія Матійчин.
Мар’яна Тряско добровільно вступила до лав захисників 3 квітня 2022 року. Несла службу на Запорізькому напрямку як бойова медикиня 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Отримала позивний “Квітка”. Мар’яна Тряско загинула 24 вересня 2023 року поблизу Гуляйполя, потрапивши під артилерійський обстріл.
«На жаль, ми несемо велику плату, велику ціну нашої незалежності. В цьому місяці за 24 дні ми поховали 24 хлопців і дівчат в місті Івано-Франківську. Це величезна ціна, ціна нашої перемоги. Тому прийміть сьогодні співчуття від всіх нас. Низький уклін ще раз, і ми докладемо зусилля, щоби вшанувати гідно пам’ять всіх наших Героїв. Але найбільша буде пошанівка, коли ми всі, на своєму місці будемо допомагати нашій українській перемозі. Нещодавно для 102 бригади ми передали чергове медичне обладнання, баггі для того, щоб вивозити поранених. І я закликаю кожного докластися до нашої перемоги, бо це буде найбільше вшанування їх пам’яті», – звернувся до всіх присутніх голова Івано-Франківської громади Руслан Марцінків.
За відвагу і самовідданість Мар’яна Тряско була нагороджена почесним нагрудним знаком командира 102-ї бригади “За бойову звитягу” (посмертно). Її поховали на кладовищі у рідному селі Тростянець, відспівали Мар’яну у храмі, де свого часу служив Андрій Бандера – батько Степана Бандери.
