Тисячі людей у Львові провели в останню дорогу мовознавицю та громадську діячку Ірину Фаріон. Рідні, колеги, друзі, однопартійці та ті, хто особисто не були знайомі з Іриною Дмитрівною, прийшли вшанувати її пам’ять.
«Я була зачарована її ораторським мистецтвом, її безпринциповою позицією, тобто або так, або ні, все решта – від лукавого. Або її правда, от вона різала. Вона не толерувала ворога, і нічого ворожого, отже російського: мови, церкви, культури. Вона такою постала переді мною, але загалом в приватному спілкуванні вона була надзвичайно лагідна, завжди ставилася з емпатією до людських проблем», – розповідає журналістка Мар’яна Гірняк.
Ірина Дмитрівна була доброю приятелькою та відданим українській ідеї політиком, каже Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. Він приїхав до Львова востаннє попрощатися з колегою.
«Пані Ірину я знав особисто. Не один раз ми робили презентації, як на сході України – на Чернігівщині, коли я відповідав, будучи нардепом за Чернігівщину, так і в Івано-Франківську. Остання презентація була в лютому місяці, після тих ганебних подій, які відбувалися у Львівській політехніці, ми зробили презентацію. Багато книг реалізували на підтримку захисників. Це велика втрата для України, адже сьогодні України повинна бути українською. З українською мовою, з українською ідентичністю, з українською церквою. Пані Ірина до кінця боролася за це», – поділився голова Івано-Франківської громади Руслан Марцінків.
Прощалися з Іриною Фаріон у Львівському гарнізонному храмі. Люди скандували гасла, зокрема «Мова – код нації», «Мова має значення» та інші.
«Сьогодні усіх нас українців вбили за мову, в особі моєї мами. Жінки, яка доводила усім прості речі: мова – це зброя. Будемо говорити рідною мовою – то переможемо у війні. Вбили. Вбили біля дому. Вдень, у сонячний день. Мамо, бабусю, Іринко, дорога наша, ти наш ген українців, ти наш скарб нації, ти наша велич особистості у кожному серці. Тут море людей. Ти все бачиш, відчуваєш. Ми всі тебе любимо. Україна втратила свою найвірнішу дочку, яка боролася в тилу за українську мову, за вас, за мене, за моїх дітей, за всіх нас українців», – сказала під час прощання з Іриною Фаріон її донька Софія Семчишин.
Професорку Львівської політехніки поховали на Личаківському кладовищі. Мовознавиця спочиватиме неподалік від могили Володимира Івасюка.
«Гостра, цілеспрямована, сильна. Своїм життям вона народила українців, багатьох переродила, створила українцями. На її словах, на її діях вони перетворювалися в українців. Ті люди, які все життя ніколи не знали українського слова, бачучи її безстрашність, цілеспрямованість, жертовність, ставали українцями. Тож нехай її смерть народить українську лють. Її твердість і незламність», – пригадує товариш Ірини Фаріон Руслан Кошулинський.
«Ірину боялися всі її вороги. Як зовнішні московити, так і внутрішні малороси. І тому вона сама свідомо внутрішньо вибрала свій шлях. Цей шлях жертовний. І якщо московити собі подумали, що тим пострілом, фізично знищивши людину, вони знищать ідею, яку сповідувала Ірина, вони глибоко помилилися»,- впевнений лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
У Івано-Франківську на найближчій сесії затвердять програму українізації в пам’ять Ірини Фаріон. Яка включатиме і курси української мови, наліпки, акції та ще багато іншого. Також очікують пропозицій від громади, що варто включити в програму, аби продовжити життєву справу мовознавиці.