У давньому містечку Ледвілл, що на заході США, проходять екстремальні змагання з кінного скіджорингу. Тут перехоплює дух у всіх: у лижників, вершників та глядачів. Завдання вершника — мчати щодуху, а лижника — триматися на ногах і долати перешкоди.
Нік Буррі — лижник. На трасу вийшов, попри травму плеча.
«Це чистий адреналін, тому я це роблю. Люблю лижі, люблю кататися у горах. Цих змагань чекаю з нетерпінням. Це адреналін. А крім того, тут взаємодіють дві різні групи людей — вершники та лижники. Зазвичай вони не зустрічаються, але зараз ми добре працюємо разом і добре проводимо час», – розповідає лижник, Нік Буррі.
Саванна Маккарті — вершниця. У змаганнях бере участь із 13 років і вже дев’ять разів вигравала в Ледвіллі. Її називають королевою Гаррісон-авеню, але перед стартом у неї і нині від страху завмирає серце.
«Летиш зі швидкістю близько 60 кілометрів за годину, і вітер б’є в обличчя. Усе німіє. А потім долітаєш до фінішної лінії і сподіваєшся, що лижник ще там — за конем. Потім робиш усе, що можеш, щоб його зупинити», – наголошує вершниця Саванна Маккарті.
Ледвілл — найбільш високогірне місто США. Воно розташоване на висоті понад 3000 метрів над рівнем моря. Змагання з кінного скіджорингу тут проводять із 1949 року — уже в 76-те. Уболівати за учасників приїжджають з усієї країни.
«Глядачів багато, бо Ледвілл — своєрідний дідусь усіх перегонів. І глядачі приїздять звідусіль. Вони хочуть побачити якесь дійство на Дикому Заході. Усі схвильовані, насолоджуються видовищем і просто живуть цим моментом, перебуваючи так близько до того, що відбувається, наскільки це можливо», – каже лижник, Нік Буррі.
Скіджоринг — молодий вид спорту. Він буває не лише кінним, а й із собаками, і з мототранспортом. Змагалися зі скіджорингу були на зимовій Олімпіаді в Санкт-Моріці 1928 року.
