У столиці сирних коників. На фестивалі у косівському селі Брустури місцеві мешканці презентували сирні вироби. Тут майже кожен володіє технологією створення сирних коників і різними техніками сирної скульптури. Одна з найзнаменитіших майстринь – Марія Петрів. Жінка вже 35 років виготовляє сирних коників та передає ці навички іншим.
А усе починається з молока. Тож гуцул, наспівуючи пісню, береться доїти корову. Далі – з молока роблять сир. До молока додають так званий “Ґлєґ”. Це шлунок молодого кількаденного теляти, котре споживало, лише мамине молоко.
Спершу пані Марія нарізає скибками сир і кидає в окріп, щоб розплавився. І тепер можна починати виліплювати фігури. Далі виліплену фігурку майстриня кладе у солену воду – для закріплення і засолення.
Сирні коники презентували на тематичному фестивалі, який поєднали із науковою конференцією. Усе задля того, щоб внести ремесло до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
Майстрині, які виготовляють сирних коників, впевнена голова комісії з орієнтованого переліку елементів нематеріальної спадщини в області Мирослава Корнелюк, повинні знати, що їх праця не даремна та високо цінується.
Український науковець та заслужений працівник освіти України Дмитро Дзвінчук каже, що такої традиції немає в жодній країні. Ба більше, в жодному іншому регіоні нашої держави. І ми не повинні загубити цю особливість.
Такі заходи, зазначає депутат Івано-Франківської обласної ради Тарас Виноградник, ще раз доводять, що державність та культура України самобутня та відстояна.
Відтак, до 15 жовтня громада повинна подати документи до Міністерства культури України. Опісля – Мінкульт має провести відповідну процедуру, щоб зарахувати сирного коника до списку національної культурної спадщини.
