Ігор Бернадинюк народився 5-го травна 1990-го року. Поповнивши лави Збройних сил України служив гранатометником у взводі гірсько-штурмової роти на Донеччині. Прощання з героєм відбулось у його рідному селі Возилові.
Староста с. Возилів розповідає, що із захисником тримала постійний зв’язок і разом із односельчанами збирали та відправляли йому посилки. Та не встигли надіслати третю передачу, каже жінка, як отримали звістку, що Ігор поранений і знаходиться у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні. А через 4-и дні перебування в комі військовослужбовець помер.
Віддати останню шану полеглому воїну прийшли сотні людей: родичі, побратими, друзі, знайомі, жителі Возилова та сусідніх сіл.
Найкращий друг військовослужбовця Іван Джердж розповідає, що Ігор був дуже доброю, надійною, справедливою та позитивною людиною. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. І боронячи країну від російських окупантів на фронті, каже друг героя, він завжди був сповнений бойовим духом та вірою у перемогу України.
В останню путь воїна проводжали під звуки Державного гімну України.
