Пам’ятні дошки загиблим захисникам Олександру Єремягіну та Віталію Мазуру встановили та освятили на фасаді ліцею №1 в Івано-Франківську.
Віталій Мазур з початку повномасштабного вторгнення кілька разів приходив до воєнкомату. Його вперто відмовлялися брати на службу за станом здоров’я, пригадує тітка загиблого захисника:
«Любив дуже природу, працював в «Природі», за рибками дивився. Футбол любив. Коли його призвали, його декілька разів повертали назад. Він все одно йшов. Разів п’ять, напевно, вертали його. Ну і нарешті його забрали. Він для мене Герой і назавжди залишиться Героєм. Вічна йому пам’ять».
Олександр Єремягін – досвідчений військовий. Війна для нього, розповідає дружина Галина, почалася ще у 2014-му. Вже тоді він став на захист країни у складі 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.
«Він обрав найтяжчі війська – це ДШВ, тобто штурмові війська. Він хотів так. Він казав: «Я мушу піти захищати. Якщо не я, то хто?». Каже, мені треба своїх дітей, Батьківщину, сім’ю. Казав, що заради них пішов на війну. У 2015-му році він демобілізувався, але підтримував зв’язок зі своєю бригадою, з хлопцями. І от коли у 2022-му році це все сталося, в нас вже наплічник, вся форма була готова вже задовго до вторгнення».
Олександр Єремягін пройшов найгарячіші точки фронту. Побратими кажуть, називали старшого бойового товариша батьком.
«Наша бригада, яка складалася з 13 чоловік, називала його батьком, справжнім батьком. Тому що з тих оточень, і з того, що відбувалося там, він був тією людиною, яка могла вивести нас з оточення. Він є батьком для нас і для нас батьком залишиться завжди», – пригадує побрати загиблого Ренат Вовк.
У межах програми громади «Івано-Франківськ – місто Героїв», каже міський голова Руслан Марцінків, пам’ять про кожного воїна буде збережена.
«Всі Герої будуть вшановані анотаційними дошками, турнірами, книгами, фільмами. І для нас дуже важливо – зберегти пам’ять про наших Героїв. Тому ми робимо це у школах, у навчальних закладах, там, де ходять діти, батьки, вчителі. Це є можливість на реальному прикладі показати, що таке патріотизм, що таке любов до України. Вважаємо, що це на часі і намагаємося, щоби щотижня були відкриття анотаційних дошок, щоби зберегти пам’ять хлопця чи дівчини, які віддали своє життя за незалежність нашої держави».
