Анотаційні дошки загиблим Героям Андрію Барилюку та Вадиму Кутовому встановили та освятили на фасаді ліцею №25, де навчалися захисники. До заходу долучилися рідні, близькі та побратими оборонців.
Мати Андрія Барилюка – п. Віра розповідає, що коли почалася повномасштабна війна, він добровільно зголосився стати на захист країни і вже на початку березня 2022 пішов до військкомату.
«Він сказав, що я іду на війну туди, тому що не хочу, щоби вони сюди прийшли. Це були його такі слова. Так і пішов добровольцем. Він був дуже доброю людиною. Міг послухати будь-кого, що би не сказали, міг допомогти в будь-який час».
Побратими згадують Андрія Барилюка як хороброго та спритного кулеметника.
«Такої хороброї людини і такого хороброго воїна я просто в своєму житті не бачив. Коли шикування перед виходом на нуль, завжди командир питав: «Є добровольці?», – Андрій завжди казав: «Я», – і виходив. Мене просто це вражало, розумієте? Я його згадую, скільки би він не виходив, він завжди повертався. Живий і неушкоджений. Він був кулеметником. Якщо звичайний стрілець мав 4 магазини по 30 патронів, то він мав 8 магазинів по 45. А сам він був маленького зросту».
Дружина Вадима Кутового – бойова медикиня добровольчого батальйону «Донбас-Україна». З майбутнім чоловіком Олена познайомилась на Херсонському полігоні. А вже у листопаді 2016-го року пара обвінчалась прямо таки на фронті. Продовжували удвох пліч-о-пліч захищати країну, чекаючи на появу первістка – доньки Анастасії. Тепер вже семирічна Настя прийшла на відкриття анотаційної дошки у пам’ять про батька-Героя.
«Вона дуже схожа, копія нашого тата. Ця дитина бачила бої, тільки будучи в животику. «Вадим був від початку, знаєте, то була як місія його життя. Він був справжнім борцем за Україну, патріотом, допомагав всім, чим міг. Служив з 2012 року. Все своє життя він присвятив військовій службі.»
Відтепер про героїзм захисників Андрія Барилюка та Вадима Кутового знатимуть і пам’ятатимуть нові покоління учнів ліцею, стверджує голова Івано-Франківьскої громади Руслан Марцінків%
«Стараємось на тиждень відкривати мінімум 2 анотаційні дошки. Тому що є запит суспільства, є запит рідних. І дякуємо за розуміння нашим навчальним закладам, де постійно відбуваються такі заходи. Але дуже би хотілося, щоби цих дошок було поменше, щоби наші хлопці були живі і здорові, і поверталися з війни. Але ми повинні гідно вшанувати їхню пам’ять і не тільки анотаційними дошками, а і книгами, і різними фільмами і відповідними заходами пам’яті, і уроками пам’яті. Тому ми далі продовжуємо цю програму «Івано-Франківськ – місто Героїв», бо справді Івано-Франківськ – це місто, яке породило сотні і тисячі Героїв в Україні, які боронять нашу державу».
