Онлайн TV FM радіо FM пауза

Як на Херсонщині полювали на колишніх бійців УПА (Depo.ua)

Переселенцям із Західної України, аби потрапити на олівець радянської спецслужби, було достатньо зібратися разом на Різдво. Що вже казати про колишніх повстанців, навіть тих, хто добровільно вийшов із підпілля, пише Depo.ua.

Тисячі родин із Західної України були добровільно-примусово переселені на Херсонщину, починаючи з 1944 року. Носії іншого способу життя і мислення, дехто – учасники націоналістичного підпілля, вони становили щонайменше потенційну загрозу радянському режиму. Тож “чекісти” ані на хвилину не випускали переселенців із поля зору.

Черговий звіт про боротьбу з українськими націоналістами в регіоні співробітники МДБ Херсонської області підготували наприкінці 1950 року. У ньому йшлося, що станом на кінець року за підозрою у належності до націоналістичного підпілля розроблялися 35 осіб. Із них 22 – за справами-формулярами (справи оперативного обліку, що заводили на окрему особу, яку підозрювали в проведенні підривної діяльності проти СРСР, – Ред.), троє – за обліково-спостережними справами (справи, що заводилися зі взяттям особи на облік, до яких у подальшому долучали всі матеріали, що надходили в процесі агентурного спостереження), ще 10 – за попередніми агентурними розробками. Деякі з цих справ привертали особливу увагу співробітників МДБ.

Зокрема, спецслужбу дуже зацікавила інформація, що надійшла з Верхньо-Рогачинського району на початку грудня 1950 року. Жителька тамтешнього села Георгіївки Антоніна Казанова “настукала”, що на квартирі у переселенця Боднара зустріла групу чоловіків, які вели розмови “терористичного характеру”. Для перевірки інформації до району з Херсона направили оперативного співробітника МДБ. Той доповідав, що у місцевості дійсно гуртуються переселенці із Західної України для спільного відзначення релігійних свят. Їхні терористичні наміри підтвердження не знайшли, але розмови “націоналістичного характеру” мали місце. Відповідно, було розпочато агентурну розробку переселенців.

“На олівець” УМДБ узяло вже згаданого Миколу Боднара, а також Михайла Мендела, Костянтина Базіва та Василя Мудрика. “Чекістів”, насамперед, цікавило, чи належали чоловіки до підпілля ОУН. Для з’ясування були надіслані запити за колишнім місцем проживання переселенців. Окрім того, УМДБ підбирало агентів та інформаторів із найближчого оточення “неблагонадійних”.

У Каховському районі тим часом розроблявся за справою-формуляром житель села Горностаївка Яків Омельчук. Увага УМДБ до нього була прикута, оскільки у 1943-1944 роках чоловік перебував у відділі УПА, що діяв на території Мізочського району Рівненської області. Інтерес до Омельчука зріс після того, як “чекістський” нишпорка “Корень” переповів розмову з колишнім упівцем. Омельчук розповів, що перебуваючи в повстанській армії, був у Службі безпеки й особисто вбив 93 людини. До справи-формуляру, що отримало херсонське УМДБ із Мізоча, були підшиті протоколи допитів свідків діяльності Омельчука, зокрема, й колишніх учасників підпілля ОУН. Було там зафіксовано і факт арешту упівця у 1944 році. Тож перед херсонськими “чекістами” постали дві задачі: з’ясувати у рівненських колег, чому упівець був відпущений, а не засуджений, та підшукати і завербувати агента для розробки Омельчука.

Із незрозумілих для херсонських співробітників МДБ обставин уникнув ув’язнення за участь в УПА і житель Голопристанського району, переселенець Степан Зінчук. Попри те, що у 1944-1946 роках чоловік перебував у повстанській армії та був заарештований МДБ, засуджено його не було, і 1949 року він приїхав до Херсонської області. Прорадянські активісти із нового місця мешкання Зінчука доносили, що той переконаний націоналіст. Вочевидь, після цих повідомлень колишнього упівця й було взято у розробку. До справи УМДБ долучило інформатора “Антонова”, серед найближчого оточення Зінчука підбирали кандидатуру на вербування в якості агента.

У Великопольському районі увагу “чекістів” привернули колишні бійці УПА та члени збройного підпілля ОУН, які, на думку МДБ, продовжували займатися націоналістичною діяльністю та, можливо, підтримували зв’язки із діючим підпіллям. Зокрема, розроблялися Іван Дисеголюк, Юрій Танасійчук, Михайло Федорчак, Михайло Мартинщук, Дмитро Атаманюк, Юрій Дреселюк та Олексій Іванейчук.

У Генічеському районі серед переселенців із Чернівецької області також “вирахували” колишніх повстанців, які вийшли з лісу з повинною: Дмитра Гакмана, Костянтина Труфана, Олексія та Григорія Григоряків, Остафія Шерника, Тимофія Кибича та Петра Сводюка. Усі ці особи були взяті в агентурну розробку, підбиралася агентура для роботи по них. Одночасно херсонське УМБД надіслало запити на Західну Україну для отримання компрометуючих матеріалів на колишніх повстанців.

У Каланчацькому районі МДБістів зацікавив переселенець Трохим Пушич, колишній боєць УПА. Його розробляв агент “Гнедах”. До справи також підключили інформатора “Лаврова”.

У Каховському районі розробляли переселенця Дмитра Гука. За ним нишпорив агент “Сніг”.

Загалом, усі хвилі переселень жителів західноукраїнських земель, починаючи від 1944 року, постійно доповнювали “оперативну базу” МДБ. Перевірці й подальшій розробці підлягали навіть ті, хто добровільно вийшов з підпілля та повстанських відділів.

Читайте також:

Як херсонський “націоналіст” 70 років тому через “малоросів” побивався;

Які агентурні мережі розкидав НКВС на повоєнній Херсонщині;

Як Херсонщину “зачищали” від українських націоналістів.

А яка ваша реакція?
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
rai.ua