Ненормований графік, відсутність належних умов для роботи та віддачі з боку читачів/слухачів/глядачів все частіше призводять до професійного вигорання в журналістів. І, розчарувавшись в роботі, люди починають шукати підтримку та розуміння в близькому колі: серед рідних, друзів, які в більшості випадків не розуміють всіх тонкощів проблеми, тому не можуть надати допомогу.
А що, якщо б журналісти могли створювати спільноту однодумців, обговорювати всі нюанси, отримувати поради і не нести «робочий тягар» з собою в домівку, а відпускати його при таких зустрічах? І в цьому випадку можна обійтися без будь-яких «а що, якщо б», адже така можливість присутня
Детальніше про психологічне благополуччя, професійне вигорання журналістів і групи взаємодопомоги в Україні видання “РАІ” спілкувалося з Людмилою Панкратовою – виконавчою директоркою Інституту розвитку регіональної преси (Далі – пряма мова. – Ред.)
Групи взаємодопомоги в Україні: досвід та актуальність
Групи взаємодопомоги – важлива деталь нашого життя, зокрема, журналістів. Завдяки такій спільноті однодумців людина може полегшити свій психологічний стан і знайти вирішення проблеми. Також важливо, щоб у цих групах був журналіст, який вже це все пережив і може поділитися досвідом. Це має проводитися у форматі дружньої розмови, а не просто як сеанси психотерапії.
Інститут розвитку регіональної преси проводив у 2020 році під час пандемії і жорстокого локдауну проєкт, яка мала на меті допомогти журналістам, які працювали у складних умовах віддаленої роботи через карантин. Це була наша невелика ідея, яку ми реалізували в рамках проєкту “Людяність і взаємодопомога” від Міжнародного фонду «Відродження». Щоб підготувати програму, ми консультувалися з британськимим колегами з Dart Center, який займається проблемами журналістів. Тоді ми провели шість вебінарів та надали 80 індивідуальних консультацій. Це достатньо багато, враховуючи, що програма була короткотривалою. Проте одними консультаціями життя учасників не зміниш.
Наша програма мала на меті розповісти журналістам, що професійне вигорання буває з усіма, та порадити їм, як запобігти цьому. І в програмі ми повністю зберегли анонімність. Навіть під час звітування ми не вказували жодного прізвища журналістів, вони були всі закодовані. Насправді після програми ми зрозуміли, що люди не хочуть розповідати про свої проблеми, поки не отримають гарантій, що їхні персональні дані не будуть показані на загал. Людина повинна відчувати себе захищеною.
Наша організація надає юридичну та освітню підтримку. Психологи, які працювали в цьому проєкті, пройшли тренінги від Dart Center. Британські колеги надавали методичну допомогу психологам, які будуть працювати з журналістами. Найближчим часом ми знову плануємо створити подібну групу взаємодопомоги.
Піклування про психічне здоров’я серед журналістів
Журналісти не звертаються за психологічною допомогою, поки не знають, що є така можливість. Ця проблема в Україні замовчується, зокрема, через відсутність підтримки ментального здоров’я. Вона бере свій початок ще з радянських часів: коли було незручно та соромно говорити про психологічні проблеми. Люди не хотіли, щоб інформація про їхній стан кудись випливала. Тому групи взаємної підтримки, перш за все, повинні мати правила конфіденційності.
Без психологів ми ніяким чином не розберемося в проблемі. Саме професіонал розкаже, що відбувається з організмом, психікою людини в моменти професійного вигорання. Ми повинні зрозуміти, як зберігати спокій, роботоздатність, добре самопочуття, та як не бути токсичним для себе і оточуючих.
Я думаю, що групи взаємодопомоги матимуть шанс на життя в Україні. З власного досвіду, у нашій спільноті існують групи юристів, які ведуть справи на захист журналістів. Вони обмінюються досвідом, і це вже створює групу, яка допомагає один одному. Навіть якщо щось не має формального уособлення, але справді працює, то воно все одно має право на життя.
*Публікація створена в рамках програми “12 місяців стійкості” від ГО “Відкритий Простір” та “Фундація “Суспільність”.
