КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 17. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 106. Президент України:
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
ЗАКОН УКРАЇНИ “Про військовий обов’язок і військову службу”
{Введений в дію Постановою ВР N 2233-XII ( 2233-12 ) від 25.03.92, ВВР, 1992, N 27, ст.386 } Із змінами
Стаття 3. Правова основа військового обов’язку і військової служби 1. Правовою основою військового обов’язку і військової служби є Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, Закон України “Про оборону України” (1932-12 ), “Про Збройні Сили України” ( 1934-12 ), “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” ( 3543-12 ), інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов’язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 26. Звільнення з військової служби 2. Звільнення зі служби проводиться: в) осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, – на підставах, передбачених частиною сьомою цієї статті; 7. Особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби: е) через службову невідповідність; є) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; Підзаконні актиСТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV)
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Збройні Сили України – військове формування, на яке відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.(Стаття 1 в редакції Закону N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 )
Загальні обов’язки військовослужбовців
11. … беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням
30. Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Порядок віддання й виконання наказів
36. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
37. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: “Слухаюсь” і далі виконує його…
Військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. ( Частина третя статті 37 в редакції Закону N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 ).
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV)
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
6. Право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
РОЗДІЛ III
СТЯГНЕННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
45. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов’язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов’язки служби, а за необхідності – накласти дисциплінарне стягнення.{ Частина перша статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 }
Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Дисциплінарні стягнення, які накладають на офіцерів
68. На молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: ( Абзац перший статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 )
…г) попередження про неповну службову відповідність;
д) пониження в посаді; ( Пункт “д” статті 68 в редакції Закону N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 )
е) пониження військового звання на один ступінь;
є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
ж) позбавлення військового звання.
69. На вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: (Абзац перший статті 69 в редакції Закону N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 )
г) попередження про неповну службову відповідність;
д) пониження у посаді.
Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. зі змінами
Стаття 401. Поняття військового злочину
1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також інші особи, визначені законом.
{ Частина друга статті 401 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1414-VI ( 1414-17 ) від 02.06.2009 }
3. Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.
4. Особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями цього розділу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України ( 551-14 ).
{Стаття 401 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 – набуває чинності 01.08.2003 року }
Стаття 402. Непокора
1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу – караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Стаття 403. Невиконання наказу
1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків
1. Опір начальникові, а також іншій особі, яка виконує покладені на неї обов’язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов’язків – караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов’язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника
1. Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби – карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби – карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі від п’яти до десяти років.
