Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 із змінами і доповненнями.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 481) мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої – ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Згідно з п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених ПКУ як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Платниками акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ).
Таким чином, в роздрібну ціну реалізації окремих видів алкогольних напоїв, в тому числі в ціну, яка законодавчо встановлена як мінімальна роздрібна ціна на певний вид алкогольних напоїв, має бути включений акцизний податок.
Відповідно до абзацу тринадцятого ст. 17 Закону № 481 у разі роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені роздрібні ціни на такі напої до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів – 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами не нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни (до складу яких вже включено акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів), відповідальність за порушення саме цієї норми ст. 17 Закону № 481 у суб’єкта господарювання не виникає.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 115.06)
Державна реєстрація скасовується при неподанні протягом одного року до контролюючих органів податкової звітності
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 51 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема такі як, ліквідація суб’єкта господарювання (абз. 12 ч. 1 ст. 239 ГКУ).
Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що контролюючі органи мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою – підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.
Згідно з п. 11.30 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі:
неподання протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності;
якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;
провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;
наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи
за вказаним її місцезнаходженням; наявності у контролюючого органу передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання, то керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
ДПІ у Галицькому районі
