На сьогоднішній час мінімальна виплата пенсіонерам в Україні становить 1769 гривень. Але за рахунок вислуги років та трудового стажу багато хто отримує суму, що перевищує мінімальний дохід. Їх щомісячна пенсія може досягти 2400 гривень. Та як би там не було, на таку суму неможливо прожити сьогодні, і більшість людей вважає «страшним жахіттям» вийти на пенсію.
Чому все ж таки на схилі своїх днів люди змушені боротися за своє існування і виживати, маючи десятки років трудового стажу? Як жити на пенсії, якщо її ледве вистачає на прожиток? Що робити самотнім пенсіонерам з мінімальним розміром виплати, і як взагалі жити далі? Видання «РАІ» шукало на ці питання відповідь.
Як виживають пенсіонери з мінімальним доходом
Пані Галина, мешканка села Скобичівка, що на Богородчанщині, є колишньою прибиральницею і вже 5 років в статусі пенсіонера з мінімальною пенсією. За її розповідями, щоб закупити продуктів на тиждень їй доводиться витрачати близько 850 гривень, і це тільки ті продукти, які є дешевші або зі знижкою. Також близько 500-600 гривень потрібно оплатити комунальні послуги, а ще придбати засоби гігієни і найнеобхідніші ліки.
“Пенсії звісно ж не вистачає, доводиться займатися домашнім господарством, щоб вижити. Декілька разів на тиждень їду продавати на базар домашні продукти, щоб мати копійку на хліб. Якби не було домашніх тварин і поля, не знаю, як я б вижила”, – поділилася літня жінка.
Пенсії людям катастрофічно не вистачає. Пані Дарія, яка проживає у Богородчанах, і вже 9 років на пенсії, в минулому працювала 30 років бухгалтеркою.
“Живу я в квартирі з сином і його сім’єю, якби не їхня допомога, я б не вижила сама. Пенсії катастрофічно не вистачає, на щастя, син допомагає. На продукти витрачаю близько 1000 гривень, з оплатою комунальних послуг ми ділимось навпіл, так легше. Якщо чесно мрію придбати невеличкий будинок в селі і завести господарство, тому що на старості важко жити в квартирі за рахунок однієї пенсії”, – каже пані Дарія.
Організації, які допомагають літнім людям
В Україні проживає 15 млн пенсіонерів, що становить 30% від загальної кількості населення, з них біля 17% є інвалідами. З огляду на це, в Україні заснована патріотична служба Червоного хреста. Працівники знають, як живуть люди на пенсії. Тим, хто опинився в скрутному становищі, “Червоний хрест” допомагає не тільки морально, а й сприяє потребуючим в отриманні дорогої медичної допомоги, медикаментів, предметів першої необхідності, продуктових наборів. Також волонтери організовують медичний супровід масових заходів, проводять майстер–класи та інструктажі з надання першої медичної допомоги.
“Пансіонати для літніх людей, яким ми допомагаємо, часто не мають матеріального статку. Допомогти можна як одягом, засобами гігієни, так і предметами побуту. Для нас важливою є волонтерська діяльність молоді, адже на Прикарпатті з тих, хто потребує допомоги, найбільше людей похилого віку”, – наголосив молодіжний лідер волонтерів Андрій.
Також за підтримки Urban Space 100 в приміщенні громадського простору “Гармонія” з’явився “соціальний” холодильник, де кожен охочий може пожертвувати їжу.
“До наших холодильників можна принести продукти тривалого зберігання. З них формуємо набори, наприклад, борщові. Кожен нужденний може прийти, заповнити формальну реєстраційну анкету та отримати свій набір. Меню у нас нема, готові страви також не видаємо. Наразі потребуємо обладнання: холодильників, які працюють, столів. Розшукуємо соціально відповідальні бізнеси, які готові долучитися до проєкту. Для когось – це просто холодильник, а для когось надія”, – розповів організатор акції Андрій Філіпчук.
Фонд “Карітас” функціонує з 1992-го року. Зараз організація працює з соціальною реабілітацією малозабезпечених, людей з інвалідністю, літніх людей, які потребують піклування. Це один із головних напрямків діяльності ХОБФ “Карітас”. Вже понад вісімнадцять років працівники Карітасу допомагають самотнім людям. Надається допомога медичними препаратами, засобами гігієни, постійною опікою соціальних працівників, а ще продуктовими наборами. Щодня навпроти Катедрального собору працює благодійна їдальня для безхатченків та всіх, хто цього потребує.
“Для нас головне – добре виконувати свою роботу. Є такі організації, які роблять щось раз на рік, і вони у всіх на слуху. А є такі, як ми, які у громаді досі позиціонуються як гуманітарна організація”, – розповіла виконавча директорка Фонду Наталія Козакевич.
Марія ГАРАСИМ
