Хурму відносять до листопадних або вічнозелених дерев і чагарників родини Ебенові. Латинська назва хурми — Diospyros має грецьке походження і перекладається як «їжа богів» або «божественний вогонь», пише видання HB Style.
Багато видів хурми мають їстівні плоди, тому дерева і чагарники культивуються в багатьох країнах Євразії, а також в США і Австралії.
Деякі вважають, що хурма — це фрукт, але насправді хурма — це ягода. Плоди хурми великі, м’ясисті, розміром з середнє яблуко. Хурма дозріває в кінці осені і може залишатися на деревах до зими.
Якщо хурма дуже в’яже рот і гірка на смак, значить плоди не дозріли. Стигла хурма солодка на смак. У міру дозрівання в плоді знижується рівень таніну (речовина володіє дубильними властивостями і терпким смаком).
В супермаркетах або на ринку часто можна зустріти «шоколадну хурму». Це південноамериканська хурма, яка при дозріванні темніє і набуває смак шоколаду.
Також на прилавках багато хурми сорту Шарон, яку вивели в Ізраїлі. Цей сорт маркетологи назвали в честь рівнини Шарона в Ізраїлі, справжня же назва сорту — Тріумф.
Така хурма має більш м’який смак і не містить серцевини.
Корисні властивості хурми
Хурма містить залізо, марганець, а також дубильні речовини, вітамін С і бета-каротин. Вміст цукру в хурмі досить високий, але не дивлячись на це, хурма має невисокий глікемічний індекс (тобто не сприяє швидкому підвищенню цукру в крові).
Хурму рекомендують вживати при анемії і гіпертонії, для нормалізації ліпідного обміну і підтримки стану печінки і жовчовивідних шляхів.
Хурма корисна і при нервовому і фізичному виснаженні, тому в період активного навчання або занять спорту варто включити в свій раціон хурму.
Хурму не рекомендують їсти людям, які нещодавно перенесли операцію на черевній порожнині, через високий вміст таніну в плоді.
Також надмірне вживання хурми може привести до гострої кишкової непрохідності.
