Вишиванка – символ національної ідентичності та культурної спадщини для українців. Вишита сорочка – це не лише одяг, а символ, що несе в собі багату символіку та історію, eлемент національної ідентичності, культурної спадщини та патріотизму. Вбрання демонструє духовність, традиції та заповітні цінності українського народу.
Вперше день вишиванки в Україні відзначили в 2006 році. Започаткувала це свято студентка Леся Воронюк, домовившись із одногрупниками та деякими викладачами в один день вдягнути разом вишиванку. Перші роки вдягали не всі і це не було так масштабно, та згодом свято набуло популярності та стало всеукраїнським.
«Вишиванка для мене – це найкращий символ нашої держави. Це перш за все про патріотичність. На мою думку, кожен українець має мати вишиванку. Сьогодні такий день в який можна побачити майже всіх перехожих у вишиванці. Це підкреслює нашу єдність, нашу символіку, наше бажання до перемоги», – ділиться вихователька в садочку «Теремок» Галина.
Дата була обрана так, щоб святкування було у будній день, третій четвер травня. Студенти хотіли підкреслити, що не лише у святкові дні потрібно носити вишиванку, а й повсякденно. Адже – це наша культурна спадщина.
Вишиванка також показує багату історію та традиції українського народу. Цей вид мистецтва передає у собі спадщину поколінь, розповідає про минуле, зберігаючи його для майбутніх поколінь. Вишивана сорочка є оберегом. Кожен візерунок на сорочці має свою символіку.
«Вишиванка для мене це перш за все, якась святиня, як оберіг. З давніх-давен люди вишивали, наші бабусі старалися вишивати і передавати не тільки вишиванку, а й інші вишиті побутові речі. Це символізувало щасливу долю, здоров’я, злагоду, любов. І для мене вишиванка – це щось таке святе, яке повинно бути у кожної жінки, у кожного чоловіка. На жаль, зараз люди не практикують вишивання ручної роботи тому, що це дуже виснажливо, дорого але це дуже класно. Я собі планую вишити сама вишиванку і своїм дітям», – каже вихователька Марія.
Кожен український регіон має свій особливий орнамент. У нашій області поширено вишиванки прикрашати чіткими геометричними фігурами, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Окрім орнаменту, можна виділити також техніки вишивання. Досить складними у своєму виконанні є старовинні місцеві техніки такі як: «колення» і «кручення».
На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від «білих по білому» до «писаних» – суцільно «замальованих» нитками елементів.
«Як би банально не звучало, але для мене, вишиванка – це код нації. Колись про будь-що українське було заборонено думати, а вишиванка взагалі вважалася одягом ворогів народу. В теперішній час, коли ця ситуація повторюється і наші так звані «старші брати» хочуть нас поневолити, вишиванка стає свого роду викликом для тих хто прагне нас підкорити. Тому вишивка – це спосіб самоствердження українців в цих нелегких, політичних і життєвих умовах», – висловлюється дяк Володимир.
З плином часу багато, що зазнало змін і це не оминуло вишиваного одягу, відбувся навіть занепад української культури. Українці не надавали великого значення щодо вишиванки, вдягали тільки на свята. Повернулися вишиті сорочки до вжитку після подій у 2014 році. Люди об’єдналися, почали боротися за свою національну ідентичність. Вишиванка стала символом національної єдності та патріотизму.
Сьогодні українці продовжують боротися та захищати свою культуру, традиції та ідентичність. Вишиванка набула всесвітньої популярності. Для кожного вишиванка має своє особливе значення.
«Найперше – це традиція моїх батьків, це збереження того, що передали нам батьки, збереження свого роду, своєї культури, своїх традицій», – головний спеціаліст управління культури Оксана Ющишин.
Для багатьох українців вишиванка – це не лише одяг, це символ, який виявляє їхню національну ідентичність, культурну спадщину та патріотизм.
Авторка: Інна Кудлейчук, студентка 3 курсу спеціальності «Журналістика» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.