Медик-доброволець Мишко Адамчак каже, про те, що бойовики не дотримують умов перемир’я.
«Навіяно ранковим підйомом о 5:56, коли завершилося запропоноване сєпарами 859-те декількагодинне перемир’я і характерні звуки та вібрації швидко і весело зігнали нас всіх в бомбосховище», – пише на своїй сторінці у Фейсбуці.
За його словами, переважно абсолютно незрозуміло, що, звідки і куди “прилітає”, повідомляє Малакава.
«З зимових нотаток в Пісках:
“Мій слух музиканта допомагає мені, до цього малодосвідченому у військовій справі, адаптуватися тут. Наприклад, навчився розрізняти звук вибуху РГД-шки через спрацювання однієї з розтяжок, розставлених по периметру, від звуку розриву танкового снаряду чи АГСу, або ж характерного звуку польоту снаряду, випущеного з САУшки чи крупнокаліберного міномета. Про Гради взагалі мовчу: їх розрізняти не потрібно – тоді треба якнайшвидше стрибати в укриття.”
От перечитую це зараз і розумію, шо коли з одного боку гора, а з іншого – море і тонни води, то ДО ОДНОГО МІСЦЯ оті всі пристосування, адаптація і музичний слух – настільки ця навколишня місцевість спотворює звукові коливання. Тут переважно абсолютно незрозуміло, що, звідки і куди “прилітає” – тому, як то кажуть: в будь-якій незрозумілій ситуації ховай голову в бетон(ну або хоч кудись ховай).
Ну, але то таке. А от знаєте як розрізнити, чи “працюємо ми”, чи “по нас”? Та дуже просто: якщо “Бух!” – то ми, якщо “Бах!” – то по нас. Отакі мої фронтові музичні рефлексії», – пише Адамчак.
