Онлайн TV FM радіо FM пауза

УГКЦ у підпіллі: історія греко-католицького священника з Тлумаччини Петра Голейка

Новини

Гостів. Невеличке село на Прикарпатті, окутане лісами, обдароване Божою благодаттю. Життям багатьох поколінь гостівчани підтверджують істину, що духовне набагато цінніше матеріального. І справді, нехай село немає такої сильної матеріальної допомоги, зате культура й внутрішній світ людей показує, що не в грошах щастя. Місцеві мешканці доводять, що єдність й дружність громади допоможе все здолати, особливо, коли є спільна мета. А вона у них справді велична – зберегти для наступних поколінь пам’ять про видатного греко-католицького священника отця Петра Голейка.

Він приїжджає до Гостова в 1953 році, місцева влада ставиться до нього прихильно. Винаймає стареньку хатинку, де поселяється разом з дружиною та п’ятьма дітьми, знаходить відданих помічників, які допомагають в праці для добра душ. Але через декілька років від надмірної перевтоми та життєвих тягарів неспокійного життя починає хворіти на цукровий діабет. Від цього дня впродовж 28-ми років він щоденно вводить собі інсулін. Важко переживає смерть батька. Трапляються випадки, що отець непритомніє від гіпоглікемії. Поступово падає зір, майже сліпне, однак залишається вірним свої щоденній засаді – ні одного дня без Св. Літургії, духовного читання чи розважання.

Ставши інвалідом ІІ-ої групи з 16-літнім стажем державної роботи продовжує свою душпастирську діяльність до кінця своїх днів. З новозбудованої хати одну більшу кімнату виділяє під каплицю, в якій цілодобово не закриваються двері для людей, потребуючих духовної помочі. Починають приходити не тільки гостівчани, а й мешканці інших сіл.

19 серпня 1980 року на свято Преображення Господнього було вчинено напад на хату представниками районної та місцевої влади. Роблять обшук, забирають ризи та складають протокол. З цього дня починаються постійні візити представників КГБ від обласного та районного центрів, з Києва, редакції обласної газети.

Ці довготривалі напасті, а в додаток переслідування дітей о. Петра після вищезгаданої історії, вкрай підривають здоров’я і це призводить отця до гіпертонічної хвороби. За пів року до кінця свого життя не піднімається з ліжка. Службу Божу відправляє на столику, приставленому до нього. Лікарі стають безсилі. Від лежачого положення й нерухомості о. Петро раптово захворів пневмонією, і це стає причиною його смерті 22 листопада 1981 року.

В 2005 році з ініціативи родини Голейків спільними зусиллями й благими наміреннями гостівчан був відкритий музей підпільної греко-католицької церкви імені отця Петра Голейка. Він нагадує про муки і страждання тогочасної церкви та людей, які щиро вірили в Бога і доказує, що сила в дружності народу й спільній праці до поставленої мети.

Зараз музей можна відвідати й подивитися на маленькі кімнатки, нехитрі меблі, речі, зроблені вмілими руками господаря, портрети, столярські інструменти, книги, ікони, а в найбільшій – церковна атрибутика і вівтар, які у часи підпілля слугували віруючим. При вході, на так званій веранді, лежить книга відгуків, де кожний бажаючий може поділитися враженнями від побаченого чи почутого в музеї. За будинком доглядають місцеві жителі, які живуть поблизу. Часто в село приїжджають люди з метою подивитися, як колись підпільно існувала греко-католицька церква. Тоді вони можуть почути історію непростого життя отця Петра Голейка, в честь якого названа вулиця, поспілкуватися з його доньками: сестрою Тетяною-Надією та Марією Голейко, походити по територї, побувати у яблуневому саду біля садиби
й скуштувати запашних та солодких плодів.

Про музей також згадує Ольга Романович у своїй книзі «Нариси села Гостова» (звідти й взята історія про життя о. Петра Голейка). Чималу частину вона присвятила підпільній греко-католицькій церкві, опису життя отців та діяльності парафіян в нелегкі часи.

“Щасливі ті люди, в серцях яких, горить святий вогонь любові до Бога і Батьківщини”, – говорить староста села Гостова Ганна Нащук.

Христина НАНОВСЬКА

А яка ваша реакція?
+1
60
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
+1
0
+1
2
rai.ua