Пам’ятний знак відкрили загиблому Олександру Талімонову у Івано-Франківську. У вівторок, 2 квітня, на подвір’ї ліцею №15 зібралися рідні, близькі та товариші по службі.
«Нам важливо зберегти пам’ять, пам’ять про тих, хто віддав свої життя за незалежність нашої держави. Ми встановлюємо знаки на навчальних закладах. Бо саме навчальні заклади – це заклади, де навчалися наші загиблі герої. Де можна передати їхній героїзм, зробити відкритий урок, зробити лінійку, зробити фільм, просто показати дітям. Це дуже важливо. Ми стараємося різними способами зберегти пам’ять про кожного нашого героя. Анотаційні дошки, книги, фільми, алея слави та інше»,- розповів Руслан Марцінків.
Коли почалася російсько-українська війна у 2014 році, Олександр став на захист країни. Приєднався до лав ЗСУ та вирушив воювати в АТО. З початком повномасштабної війни Олександр знову одним з перших добровільно пішов боронити Україну, розповідає кума загиблого, дружина товариша, з яким старший солдат Талімонов вирушив у перші дні повномасштабного вторгнення до військкомату.
«Почалася повномасштабна війна, вони пішли самі у військкомат, зголосилися. А потім вже прийшли повістки. Але спочатку вони самі ходили шукали, хто би їх взяв. Він був друг безвідмовний – що просили, те приїжджав і робив. Це був хресний з великої літери. Тому що навіть будучи там, на війні, він пам’ятав, що день народження – завжди передавав кошти або подарунки. Так що хресний він був бездоганний»,- пригадує Ольга Бабула, кума загиблого.
40-річний розвідник Олександр Талімонов загинув 15 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Пристін Харківської області. Група потрапила під мінометний обстріл, Олександр отримав уламкове поранення в серце та легені. Загинув на місці. Загиблий герой був заступником командира відділення. Його командир «Водолаз» каже, Олександр – найнадійніший та найдосвідченіший розвідник, з ким доводилось працювати:
«Він був одним з найкращих і лишився одним з найкращих. Я знав, що на нього можна покластись, всі знали, що на нього можна покластись і він ніколи задню не давав. Він був, є і лишиться одним з найкращих і його дуже сильно не вистачає».
У Олександра залишилися дружина, мама і дві доньки. 15-річна Яна Талімонова згадує батька:
«Він був дуже люблячим, турботливим, нас дуже любив, всю нашу сім’ю. Ішов на війну, то він нам сказав, що повернеться з перемогою і я дуже надіюся, що ця перемога буде саме за нами. Він був дуже сильним патріотом, сильним патріотом України. Він ніколи не мав думки виїхати з країни. Що би тут не сталося, він завжди ставав на захист. Завжди хотів захистити нас всіх. Це його якась особливість була».
Старшого солдата Олександра Талімонова поховали у селі Угорники Івано-Франківської громади.
