Неаполітанська піца відома в усьому світі. Але не в кожній піцерії її можуть приготувати. Для цього треба знати багатовікові традиції та використовувати правильні інгредієнти.
Тісто для неаполітанської піци готують із пшеничного борошна, неаполітанських дріжджів, солі та води. Для начинки беруть сир фіор ді лате з коров’ячого молока. Або моцарелу ді буфала Кампана, яку роблять із молока буйволиць, вирощених у напівдикому стані на болотах Кампанії та Лаціо. Помідори мають бути сан-марцано або п’єноло дель Везувіо. Їх вирощують біля підніжжя Везувію.
«Сан-марцано — це не солодкий помідор, а кисло-солодкий. Він дуже підходить для піци, бо в неаполітанську піцу — класичну “Маргариту” — додають солодкуватий на смак сир фіор ді лате або моцарелу, а також помідори сан-марцано. Кисло-солодкий і солодкуватий смаки врівноважують один одного, і піца стає унікальною», – розповідає Джузеппе Наполетано, директор компанії ― виробника помідорів.
Власник однієї з найвідоміших піцерій в історичному центрі Неаполя ділиться секретом приготування традиційної піци.
«Піца — це пласт тіста, який розкочують двома руками в простий неаполітанський спосіб. Вам знадобиться хороший очищений помідор, хороша моцарела буфала та оливкова олія першого віджиму», – пояснює Паоло Сураче, піцайоло.
Щоб розкотити тісто руками й додати начинку потрібно дві хвилини. Ще півтори треба, щоб приготувати піцу в дров’яній печі.
З 2017 року неаполітанську піцу внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Піцерія може називатися неаполітанською лише в тому разі, якщо дотримуються неаполітанських традицій приготування цієї страви. За цим уже 40 років стежить Асоціація неаполітанської піци.
Вона також керує школою для піцайоло. За рік тут проходять навчання сотні студентів з усього світу.
«Останні 5 років я готую піцу в Австралії, але навчилася всього з інтернету. Тепер приїхала сюди, щоби навчитися традиційного способу приготування справжньої неаполітанської піци», – каже студентка.
Нині сертифіковані неаполітанські піцерії є в 58 країнах світу.
