Дзеркало – сердньовічний винахід

Найдавнішим дзеркалам, які відомі людству приблизно 7 тисяч років. Перш ніж став відомий винахід дзеркала в сучасному розумінні, для виготовлення якого використовувалося дзеркальне скло, для виготовлення дзеркал використовували камінь і різні метали, у тому числі золото  срібло, бронзу, олово, мідь, гірський кришталь.

На думку археологів , найпершими дзеркалами можна назвати поліровані шматки обсидіану, які були виявлені на території Туреччини. Їх вік близько 7500 років. Але жодне дзеркало епохи Античності не дозволяло побачити себе ззаду або відрізняти колірні відтінки.

Винахід справжнього дзеркала відноситься до 1279. У цей час францисканець Джон Пекам описав, як можна виготовити дзеркало – покрити звичайне скло тонким шаром свинцю.

Вперше виробляти дзеркала почали у Венеції. У ті часи вони виконувалися за складною технологією, при цьому дзеркала виходили каламутними, але все одно вони відображали більше світла, ніж поглинали. У 1773 році в Нюрнберзі був створений цех дзеркальників. Після цього виготовлення дзеркал стало важливою галуззю в числі європейських ремесел.


Тільки в 1835 технологія виробництво дзеркал удосконалилося завдяки німецькому професору Юстусу фон Лібіху . Він виявив, що із застосуванням срібла є можливість отримувати дзеркала, які відрізняються більшою ясністю і виблискують.

До 18 століття дзеркала були у великій ціні , вважалися предметом розкоші. За Людовіка XIV, який був зациклений на дзеркалах, фірма “Сан- Гобен ” розкрила секрет венеціанського виробництва. Це призвело до різкого падіння цін на дзеркала. Вони почали з’являтися на стінах приватних будинків , в рамах для картин. У 18 столітті вже більше половини парижан були власниками дзеркал. Крім того, пані почали підвішувати маленькі дзеркальця на ланцюжок за пояс.