Традиція ставити в оселі на покутті дідуха походить ще з дохристиянських часів. Як тоді так і сьогодні він наділений сакральним значенням та єднанням із духами наших предків. На Прикарпатті цю традицію зберігають чи не в кожній хаті. Втім особливо її бережуть самі майстрині, які перейняли досвід предків та власноруч створюють різдвяного дідуха.
З прадавніх часів і до нині у Різдвяний вечір на столах українців поряд із дванадцятьма стравами з’являється ще й сніп пшениці, або, як його прийнято називати у народі – Дідух. За віруваннями, дідух –приносить у родину щастя та радість, захищає від біди, сприяє святковому настрою.
Дідух – це перев’язаний особливим способом сніп з колосків пшениці, вівса, жита або льону, прикрашений сухоцвітами або стрічками. Приблизно так і виглядає дідух, який створила майстриня із вигодської громади Мирослава Балазюк. Зізнається, соломоплетінням займається із самого дитинства.
Перед цьогорічним різдвом, мисткиня створила понад 10 виробів із соломи. Окрім двох дідухів, це ще й шопка, ангел та ялинка. Та найунікальнішою робою Мирослави є вишита соломою сорочка.
Дуже любить створювати дідухів і мисткиня із горденківщини Ганна Левінська. Каже, лише цьогоріч створила 8 таких оберегів. Всі вони різної форми та розміру. Всі ці види рослин, жінка вирощує самостійно. І каже, робота над створенням дідуха, розпочинається ще з вересння.
Занесений у хату Дідух стояв до Степана, або ж до Старого Нового року. Далі за традицією його спалювали. Зберігаючи свою традиційність, різдвяні дідухи відображають не лише давні вірування, а й спадок, який об’єднує наше минуле, сучасність та майбутнє.
