У першому добровольчому хірургічному госпіталі, що на Прикарпатті продовжують допомагати захисникам України. Нині на лікуванні перебувають шестеро бійців полку “Азов”, які тримали оборону Маріополя, а згодом – потрапили у російський полон.
Володимир Михайленко став бійцем полку Азов наприкінці 2014 року. Каже, вже тоді розумів, що повномасштабна війна з росією – неминуча. Однак такої агресії, зізнається, ніхто не очікував.
Після початку повномасштабної війни Володимир з побратимами поїхав у Маріуполь. Місто захищали 83 дні. Розповідає, йому дивом вдалось вижити. Бійці отримали наказ здатись у полон. Тож вони були змушені скласти зброю. Так «азовці» потрапили в Оленівку, де їх тримали 122 дні. Військовий розповідає, після звільнення з полону його найбільше вразила любов та підтримка українців.
Та звісно найбільшу радість від повернення воїнів з полону відчули їх рідні. Син Володимира Михайленка – Стас пригадує першу зустріч з батьком після тривалої розлуки.
Ще одного бійця “Азову” – Андрія Мартинюка повномасштабна війна застала неподалік Маріуполя – на базі у селі Урзуф. Згодом, бійці виїхали у місто, а на початку березня вони вже перебували на території Азовсталі. Оборону, каже, тримали до останнього. А потім – полон. Тож коли хлопців везли на обмін довго не вірив, що нарешті почує рідну мову та побачить рідних.
Зараз бійці проходять реабілітацію у першому добровольчому хірургічному шпиталі на Прикарпатті. Керівник закладу Станіслав Онищук каже, бійцям важливо відновити не лише фізичне, а й психологічне здоров’я. І у шпиталі роблять усе для цього можливе.
Пройти безоплатну реабілітацію у шпиталі можуть не лише військові, а й цивільні, які постраждали від війни. Відтак, від початку повномасштабного вторгнення допомогу медиків тут отримали більше трьох тисяч осіб.
