Калуські волонтери повернулися з чергової поїздки у зону АТО. Якщо раніше складність поїздок могла бути у погоді, у розташуванні українських військових, то цього разу волонтерам довелося у прямому сенсі маневрувати під кулями.
У чергову поїздку з важливою місією допомогти українським військовим калуські волонтери виїхали 21січня
Укомплектували два екіпажі: великий вантажний бус, у якому первозили бруси для бліндажів та дрова, і бус з іменними передачами для військових.
Цього разу, негаразди почались ще на півдорозі до зони АТО.
— Біля міста Рівне у нашому бусі “полетів” генератор і ми без світла їхали аж до Києва. У столиці поміняли акумулятор та відремонтували генератор і вирушили на Харків, — розповів”Вікнам” волонтер Іван Войтановський. — У Чугуєві наші машини розділилися: я з Іваном Василашем взяли напрямок на Щастя, а Віталій Кобута, Василь Галій, Іван Філіпович — на Артемівськ. Зі Щастя ми трохи звернули — на село Геївку, куди доставили нашого бійця з відпустки. А тоді повернулися у Щастя до батальйону “Айдар”.
Іван Войтановський розповідає, що звідти він перегнав “швидку” у Дебальцево, а Іван Василаш забрав іншу поломану “швидку” — в Артемівськ. Далі волонтери розвозили допомогу і передачі. У маршруті — Артемівськ, Нижнє, Дебальцево, блокпост Балу, Красногорівка та Курахівка.
— Повертаючись з Красногорівки, ми “злетіли” з мосту, — розповідає волонтер. — Пішки дійшли до села, де на допомогу прийшли наші вояки. Хлопці витягли нас, відбуксирували до себе на базу, а наступного дня підремонтували буса і ми змогли продовжити “мандрівку”. У селі Курахове ми віддали останню передачу і розвернулися на Калуш.
Волонтери повернулися 29 січня надвечір. Кажуть, що поїздка була важкою: увесь час під обстрілами.
— Особливо обстріли велись в Щасті, Дебальцевому та Красногорівці. Там справжнє пекло. Їх криють “Градами”, “Ураганами”, мінометами… практично безперестанку. За чотири дні, що ми там були, звуки вистрілів фактично не припинялися, — пригадує калушанин.
Повернувся уже до Калуша і другий екіпаж волонтерів із зони АТО. Тож, тепер можна впевнено сказати: поїздка була вдалою та продуктивною.
“Цю поїздку можна означити не стільки як доставку необхідних речей на передову, а як ремонтно – технічну допомогу”, кажуть хлопці, які щойно повернулися з дороги.
Калушани стверджують: ця поїздка довела, що патріоти України, які готові допомагати українській армії є не лише на Західній Україні.
“Поки розгружались, виявилося, що потрібно забирати не одного, а два позашляховики в ремонт. Ми звернулися до підприємців на Харківщині за допомогою в виготовлені жорсткого буксиру. І вони нам допомогли. Поки виготовляли буксир повернувся наш другий екіпаж з Щастя з приємним сюрпризом — “швидкою” для Дебальцевого. І в них замість однієї “швидкої”, яка стояла поломана і для якої ми везли запчастини, з’явилася ще одна”, — діляться волонтери.
Поки “Пегас” залишався в Дебальцево для ремонту “швидкої” та роздачі іменних посилок, волонтери відправились з під ДАПу забирати пошкоджені автівки, які успішно доставили і інтенсивно приводять у бойову готовність.
Волонтери передають подяку всім, хто долучився до цієї справи: директору Лісгоспу у ВигодіОлександру Матусевичу — за бруси та дрова, Іванні Кравчук — за 2000 гривень, які пішли на покупку акумулятора, хлопцям з Долини — за бензогенератор, який волонтери передали медикам із Дебальцево, людям, які дали зимову резину, колективу пекарні “Колос”, Союзу Українок. Словом усім — хто долучився до організації поїздки.
