Бурштин зберігає репутацію одного із “найбрудніших” міст в Україні. А десятки й сотні мільйонів економічного збору, які виплачує Бурштинська ТЕС, розподіляються несправедливо і неефективно. Мешканцям міста залишаються зола і хвороби, а коштами розпоряджаються посадовці у високих кабінетах далеко від димучої труби.
Мешканці міста багато років скаржаться на “шкідливість” теплової електростанції. Викиди помітні неозброєним оком. Взимку білий сніг стає сірим, після дощу всюди: на землі, машинах, навіть на одязі – залишаються брудні плями. Зважаючи на те, що ТЕС розташована у майже міській зоні, людей вже не дивує незвичний запах у повітрі, вони звикли спостерігати за димлячими трубами, а вранці бачити смог, схожий на туман.
“Час від часу фільтри виключають, певне, щоб зекономити, і це добре видно, бо із труб валить не сірий, а чорний дим. Містечко маленьке, і самі працівники ТЕС про це постійно говорять”, – розповідає Ольга Скоропад, яка народилась і живе у Бурштині.
Знайти дані, наскільки забруднює повітря підприємство, виявилось непросто. За інформацією п’ятирічної давності, воно викинуло в атмосферу 191 тис. т шкідливих речовин, про це повідомляв Держкомстат. Тоді населений пункт посів третю позицію у списку найзабрудненіших міст України, останні роки такі рейтинги ніхто не оприлюднює. Проте, за повідомленнями Головного управління статистики в Івано-Франківській області, у минулому році 90% обсягів забруднюючих речовин в повітря надійшло саме від підприємств електроенергетики, це майже 200 тисяч тонн.
Живі організми як дзеркало довкілля
Дослідити вплив на навколишнє середовище такого титану, як Бурштинська ТЕС – надзвичайно складна робота, бо викиди можуть “мігрувати” на десятки кілометрів. Існує стереотип, що чим ближче до джерела викиду, тим більше забруднена територія. Однак рух і перерозподіл небезпечних речовин залежать від пори року, температури повітря, вологості, швидкості вітру та інших чинників. За допомогою спеціальних програм екологи можуть розрахувати, де найбільше осяде та чи інша речовина.
“Усі спостереження та дослідження вказують, що місто Бурштин знаходиться в межах забруднення ТЕС. Так би не мало бути, бо це суперечить архітектурним методам планування і розбудови населеного пункту, у цій зоні люди, в принципі, не повинні жити, – відзначає еколог, заступник директора з наукової роботи Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету ім. Стефаника Тетяна Миленька. – Викиди Бурштинської ТЕС містять широкий спектр забруднювачів, сформувалась ситуація, коли велика територія – це як мінімум радіус 16 км – є забрудненою”.
Пані Тетяна вивчала екологічний стан Бурштина, зокрема здатність живих організмів віддзеркалювати умови свого існування. Саме вони найперше реагують на забруднене навколишнє середовище.
Наслідки забруднення мають вплив на все живе, зокрема і на людину, такі висновки зробили науковці-екологи у ході багаторічних досліджень. Вони створили так звані карти розсіювання шкідливих речовин для району.
Найбільш небезпечними вважають оксиди сірки та азоту, утворенні в процес горіння. Склад викидів залежить від якості вугілля. Донедавна теплові електростанції України спалювали в основному вугілля з Донецька, специфіка якого – високий вміст сірки, тому оксиди сірки є основним забруднювачем у Бурштині і довколишніх населених пунктах. У повітрі речовина подразнює органи дихання та слизові.
В атмосферу попадає і вугільний пил, він небезпечний тим, що через вміст металу швидко осідає, формуючи токсичний туман. Пил підхоплює спори та пилок рослин, внаслідок чого виступає сильним алергеном. Саме сліди цього пилу мешканці Бурштина помічають після опадів.
Труби підприємства теж викидають важкі метали: свинець, кадмій, нікель, стронцій та бензопірен. Останній є канцерогеном і мутагеном, спричиняє онкозахворювання, впливає на репродуктивну систему людини, може призвести до вад у новонароджених.
“Існують тести, які дозволяють визначити на території так званий мутаційний тиск, – додає еколог – В межах Бурштина ми спостерігали зони, які були різні за ступенем цього тиску, але в цілому для міста характерне підвищення токсикомутагенного фону”.
Боротися, щоб жити
Довести прямий зв’язок між поганим станом екології, погіршенням загального стану здоров’я мешканців та викидами непросто. Щороку медична статистика інформує по рівень захворювань у Бурштині, подаючи для громадськості загальні дані по Галицькому району.
Жителі міста постійно скаржаться на поганий стан свого здоров’я, вони частіше у порівнянні з іншими районами Івано-Франківської області потерпають від захворювань дихальних шляхів, різноманітних алергій та онкології. Найуразливішими є діти.
“Раніше не фіксували такої кількості дітей, хворих на риніти, бронхіти, астму та інші подібні хвороби. Спалахи цих захворювань спостерігали тільки у холодну пору року. Тепер кожен другий виклик пов’язаний саме з хворобами дихальних шляхів, – розповідає лікар-педіатр з Бурштина, імені просить не називати. – Торік у нас народилось троє дітей з вадами розвитку та одна з гіпотиреозом – захворювання щитовидної залози. У 2012-13 роках таких дітей не було, в 2011-му – одна”.
Мешканка Бурштина Ольга Скоропад як ніхто може пов’язати забруднену екологію в рідному місті зі станом здоров’я, принаймні своєї сім’ї. Три роки тому у неї виявили пухлину у нижній долі правої легені.
“Лікарі повідомили, що у мене рак першого ступеня. Ці слова прозвучали як вирок, – каже жінка. – Я медичний працівник і пам’ятаю одну онкохвору пацієнтку, яка казала: “Дотягти б до 1 вересня, щоб відправити сина у школу”, моєму ж синові не було і двох років. Розуміла, що можу не побачити, як він буде дорослішати”.
Родина, друзі та сусіди допомогли зібрати кошти на діагностику.
“Мушу боротися і вірити в Бога – щоб жити, – продовжує Ольга. – Десь протягом року захворів і мій чоловік, він почав скаржитись на біль у ногах. У нашій лікарні довго не могли поставити діагноз, аж поки на тілі у нього не з’явились невеликі плями, схожі на синці, тоді терапевт запідозрила онкологію. Це був гострий лейкоз”.
Чоловік Ольги Скоропад помер. Жінка пригадує, як в Івано-Франківському обласному гематологічному відділенні, де проходили лікування, було багато хворих саме з Бурштина.
“Якщо брати область в цілому, то Галицький район посідає перше місце серед онкологічних захворювань. Кожного року він – у трійці. В 2014 році зафіксовано 193 випадки, у позаминулому – 171, – розповідає заступник головного лікаря Івано-Франківського обласного онкодиспансеру Павло Семенів. – Серед чоловіків кожен третій хворіє на рак легень, серед жінок поширеним є рак грудної залози”.
Онколог вважає, що причиною високого рівня захворюваності на рак є значна кількість старіючого населення – 88% усіх хворих за 50 років. На його думку, вплив забрудненого навколишнього середовища на рівень онкологічних захворювань прослідкувати складно.
До слова, щороку в Івано-Франківській області вперше виявляють рак близько 3800 мешканців, серед них до 30 дітей.
У Галицькому районі і в Бурштині зокрема немає жодних медичних програм щодо ранньої діагностики онкозахворювань. Як відомо, виявлення хвороби в передраковій стадії – гарантує у багатьох випадках повне одужання.
Де вихід?
Згідно з офіційними висновками, Бурштинська ТЕС працює з дотриманням чинного законодавства, у її викидах не перевищена гранично допустима концентрація шкідливих речовин.
“Формально підприємство виконує усі вимоги. Гранична допустима концентрація – система норм, від яких світ відмовляється. У нас так працюють з радянських часів – визначають концентрацію одного забруднювача, а не групи, – пояснює Тетяна Миленька. – В Україні екологія відірвана від життя, переважає технічний підхід”.
На думку еколога, потрібно на державному рівні впроваджувати систему обов’язкового екологічного моніторингу, вдосконалити законодавство, аби держава мала можливість перевіряти такі підприємства в будь-яку мить.
Також у світі поступово відмовляються від теплової електроенергетики. Незрозумілий інтерес держави до Бурштинської ТЕС у рамках програм сталого розвитку, яка передбачає покращення у містах трьох складових: економічної, соціальної та екологічної. Більшу частину електроенергії підприємство експортує, а проблеми лишаються українськими.
Торік підприємство сплатило понад 186 млн гривень екологічного податку. Проте кошти, на відміну від викидів, не осіли у Бурштині й довколишніх селах. Більше того, екологічний податок закладається у тариф. Відтак, жителі міста з власної кишені “компенсують” шкоду, нанесену довкіллю та їх здоров’ю.
Марія Тимочко
