24 лютого 2022 року Василь Семко з Перегінської громади без жодного сумніву став на захист України. Чоловік воював на Авдіївському напрямку. Та отримавши кілька поранень на фронті, захисник повернувся до своєї улюбленої справи – різьбярства.
Його роботи прикрашають не тільки домівки, а й храми. Відомий прикарпатський різьбяр Василь Семко мешкає у Перегінську Калуського району. Після початку повномасштабної війни він залишив дім, рідних та улюблену справу і став на захист Батьківщини. Військовий каже, не вагався жодної миті. А всі його побратими були також добровольцями.
Василь Семко воював під Авдіївкою. Та отримавши три поранення, останнє з яких — у голову, довго лікувався. А потім повернувся до різьбярства. Розповідає, усіх тонкощів цього ремесла навчився сам.
«Різьбити я почав у юнацькому віці, десь в років 13-14. З того часу почалось моє пізнання дерева. Все починалося з бажання щось створити. І з того часу я займаюсь деревом. Починав з різних підставок, до прикладу, для рогів, тобто щось таке мисливське, обрамлення дзеркал також».
Та він завжди мріяв творити ікони. І нині у його роботах теж переважає релігійна тематика. Захисник каже, після війни, різьбярство – це ще й хороша реабілітація та спосіб відволіктись від пережитого.
«Заспокоює це всі емоції. Процес створення чогось із дерева відволікає від армійського, від воєнних дій, трохи приглушує спогади».
Після повернення у майстерню Василь Семко упродовж двох місяців працював над іконою, яку задумав зробити ще під час лікування. На ній – усе те, що пережив воїн під Авдіївкою.
«Вихід з того становища охороняв мій янгол. З тих пекельних ситуацій. Якщо дивитись на якону, то там з лівого боку міські будинки Донецького ландшафту і Авдіївки. А з правого вже гори, тобто звідки я прийшов на цю війну, тобто з нашого бойківського краю, де всюди високі гори. А там я захищав Батьківщину».
Зараз військовий підтримує своїх побратимів, їздить на фронт, щоб передати їм необхідне і задумується над тим, щоб долучати до різьбярства інших воїнів. Адже мистецтво допомагає повернутись до цивільного життя.
