Вона пережила окупацію, а після побачених звірств – вступила до Азову. Бо не могла стояти осторонь. Дарії – 33. Вона родом із Чорнобаївки, що на Херсонщині. Розповідає, що рік тому, 24 лютого, прокинулась ще до вибухів, а потім – побачила ракети.
Життя в окупації, пригадує Дарія, було важке. Жінки та дівчата практично не виходили на вулицю. Зрозумівши, що залишатись у Чорнобаївці небезпечно, Дарія вирішила виїжджати. Наприкінці червня дівчина поїхала у столицю.
У Києві Дарія продовжила працювати й підтримувати Збройні сили України. Проте, каже, – постійно здавалось, що вона робить недостатньо.
Після навчання – потрапила на рідну Херсонщину. Розповідає, вона – єдина дівчина у своєму взводі. Однак Дарія одразу дала зрозуміти побратимам, що може виконувати будь-які завдання.
Згодом бригаду Дарії відправили на Донеччину – у Бахмут. Там вони перебувають й досі. Саме у Бахмуті військова отримала травму, через яку опиналась у шпиталі, на Прикарпатті. Вона тиждень перебувала в окопі при температурі повітря 11-ти градусах морозу. Медики діагностували їй переохолодження кінцівок.
Дарія вчасно звернулась до медиків і нині майже здорова. Зараз військова проходить реабілітацію і мріє якомога швидше повернутись до побратимів, щоб продовжити відвойовувати кордони України.
