Ліванець Халед називає гончарство частинкою своєї душі. Усього, що вміє, навчився в батька. Останні 34 роки він присвятив виключно цій справі.
Халед успадкував ділянку землі й майстерню в районі Шуф. Сировину видобуває неподалік. Каже, що в цьому басейні приблизно 15 тонн глини. Тож матеріалу не бракує. А ось покупців дедалі менше. Звісно, є постійні клієнти. Вони десятиліттями купують у Халеда глиняні вироби. Однак для виживання цього мало.
Така ситуація зараз у всьому Лівані. Ремесло поступово зникає. Наприкінці 50-х у Шуфі було півсотні гончарних майстерень. Нині дві.
Проте охочих присвятити життя гончарству дуже мало. Халед поки що не знає, кому залишити свою майстерню. Зараз намагається зробити все, щоб вона й далі працювала.
Під час пандемії попит на керамічні вироби дуже впав. А останніми місяцями виробництво подорожчало, бо піднялися ціни на пальне. Майстру довелося збудувати дров’яну піч для випалу посуду.
Майстер сідає за роботу щоранку, згадує батька й далеке дитинство. А тим часом у його руках народжуються глеки, миски й тарілки.
