Спокусливий аромат свіжого хліба — одна з візитівок Тбілісі. У тихих провулках є невеликі пекарні. Тут випікають кахетинські шоті — гордість Грузії.
Часто в такій пекарні — лише один працівник. Процес вимагає великої спритності, майже акробатичної. Але 50-річному Шалві не звикати. Пече хліб уже 18 років. Починає ще вдосвіта. Рецепт незмінний: вода, борошно, сіль і дріжджі. Він походить з регіону Кахеті, що приблизно за 100 кілометрів на схід від Тбілісі.
Шаблеподібна форма теж невипадкова. Такий хліб легко пропікається і швидко остигає, залишаючись м’яким ще кілька днів. Кахетинські воїни брали його в походи.
Піч тоне — це колодязь, виритий у землі й обкладений глиняною цеглою. Нагрівається від електрики. Колись було складніше — ще 10 років тому Шалва топив таку піч дровами. Електричний аналог — менший і екологічніший.
Шалва випікає по сім партій, у кожній — по 45 буханців. Хліб печеться близько пів години. Разом — більш як 300 шоті за день. Такий хліб люблять місцеві жителі, і, звісно, поспішають покуштувати туристи.
