На карпатському подвір’ї кипить робота. Жінки, які приїхали сюди з Харкова не цураються навіть пиляти дрова. Кажуть, потрібно опалювати будинок, відтак опановують нові навички. Донедавна міські жительки тепер пристосовуються до життя в гірській місцевості Ворохти. Жартують та працюють. Раніше тільки мріяли приїхати в Карпати. Щоправда з іншою метою та спокійніший період.
Світлана Лисенко та інші харків’яни у Ворохту приїхали у березні. Сюди перевезли малечу з харківського дитячого будинку. Пізніше дітей забрали у Литву, а вони залишилися тут. Туристичний будинок для проживання їм на час війни віддали місцеві.
Наталя Кривцова у Ворохту забрала і своїх дітей. Тепер тут разом зимуватимуть. Адже під Харковом її домогосподарство обстріляв ворог, тому повертатися немає куди.
А це державний санаторій міністерства охорони здоров’я «Гірське повітря». Він теж розташований у Ворохті. Раніше сюди приїжджали лікуватись люди з різних куточків України. А з початку війни тут знайшли прихисток сотні переселенців. Директор санаторію Степан Марцинюк каже, що з лютого заклад перестав приймати хворих. Тепер тут живуть люди, здебільшого пенсійного віку зі східних та південних областей України.
В санаторій приїждали й люди, які свого часу тут оздоровлювалися. Як і Світлана з Миколаївщини. Її селище було окуповане. Тож вагітній на той час матері довелось їхати у Ворохту. Тут і народився її син Захар. Головний лікар закладу називає хлопчика справжнім гуцулом.
Туристичні та оздоровчі заклади, які надали місця для проживання переселенцям, розповідають фахівці, отримують допомогу від держави. Кошти отримують й переселенці.
Зазвичай у новорічно-різдвяний час у Ворохті багато туристів. В гори відзначати свята приїжджали сотні людей. Та цьогоріч, каже начальник відділу туризму Ворохтянської територіальної громади Віталій Кермощук, їх буде менше. Туристичні заклади, садиби й готелі заповнені здебільшого лише на половину.
Попри це, частина українців, все ж приїде відпочивати у Карпатах.
