Підійшов до завершення всеукраїнський концертний проєкт «Український передзвін. Карильйон і бандура». Одинадцять великих концертів відбулося у десяти містах України – історичних місцях держави. Це було б неможливо здійснити без підтримки Українського Культурного Фонду. Івано-Франківський обласний телеканал «РАІ» взяв участь у конкурсі від УКФ і переміг у розділі «Інноваційний мистецький продукт».
Як усе відбувалося, що вражало і надихало – діляться учасники проєкту.
Гошів
Всеукраїнський концертний проєкт розпочався у Гошівському монастирі братів Василіян на Ясній горі.
«Велика дяка і низький уклін отцю Мар’яну за теплу зустріч та цілковиту увагу. Ця сакральна місцина зігріла нас усіх теплом, подарувала сонячну погоду, розігнала хмари і дала можливість артистам зіграти чудовий концерт, а глядачам насолодитися дивовижною духовною українською музикою», – згадує менеджерка проєкту і головна редакторка ТРК «РАІ» Олена Данилюк.
Понад тисячу вірян, які зійшлися у цей день на прощу, після богослужіння насолоджувалися унікальним поєднанням гри на стаціонарному карильйоні та бандурах. Виконавці відомі не лише в Україні, а й за кордоном. Це карильйоністка Ірина Рябчун (кандидат мистецтвознавства Київської академії мистецтв) – та квартет бандуристок «Ґердан» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у складі Надії Вівчарук, Наталії Федорняк, Світлани Матіїшин, Віолетти Дутчак (керівник квартету, автор-координатор проекту, професор мистецтвознавства).
“Мені подобається виконання музики на карильйоні з усіма видами музичних інструментів. Це виводить музику на набагато вищий рівень. Хороший приклад у цьому дають інші мобільні фабрики “Petit & Fritsen” – зокрема, інструмент, на якому виступає по всьому світі у світлових шоу разом з виконавцями на інших інструментах голандська карильйоністка Розмарі Сонтьє”, – розповів Франк Фрітцен, директор відомої голандської фірми з 360-літньою історією “Petit & Fritsen”, на якій відлиті дзвони карильйону Гошівського монастиря і карильйону братів Ботвинко.
Коломия та Івано-Франківськ
Наступним містом стала Коломия, де звучав рідний для містян стаціонарний дзвоновий інструмент, та Івано-Франківськ, куди у День Незалежності України із Києва прибув єдиний в Україні пересувний карильйон інженерів та винахідників – братів Ботвинко. Його привіз сюди один із творців – Сергій Ботвинко. Дзвонами брати займаються понад 20 років. Їх дзвінкі велетні звучать у Михайлівському Золотоверхому, Софії Київській та інших храмах України.
Хортиця
Одразу після Івано-Франківська артисти, інструменти та знімальна група помандрували прямісінько на Хортицю. І знову концерту погрожує негода.
«Під час туру нас постійно переслідують темні та світлі сили. Темні стримують наші дзвони, але світлі усіляко нас захищають. Вочевидь, Господь – справжній меломан, якщо допомагає нам і оберігає», – на кожному з концертів говорила Христина Кобильчук – ведуча проєкту, артистка розмовного жанру обласної філармонії ім. Іри Маланюк.
На Хортиці здавалося, що ось-ось хлине злива. Друга половина концерту відбувалася під феєрверками блискавок. Але дощ розпочався лише після того, як замовкли дзвони, бандури та оплески глядачів.
Чернігів
Попереду Чернігів. Особлива вдячність Володимиру Хомичу та Сергію Чернякову – керівникам Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» за душевну зустріч, піклування та організацію концерту на території заповідника, а саме біля Катерининської церкви. Справжню естетичну насолоду отримало близько півтори тисячі глядачів, які понад годину не відпускали артистів, вигукували «браво», «дякуємо», фотографувалися з виконавцями та рясно обдаровували квітами, пам’ятними подарунками та спеціально спеченими пряниками з надписом «Український передзвін. Карильйон і бандура».
«Я не перший раз виступала в Чернігові – ми часто їздили сюди з концертами класу мого педагога фортепіано Ігоря Михайловича Рябова, а після закінчення консерваторії я виступала у Чернігівському музичному училищі з шопенівською програмою. Але цього разу місто відкрилося для мене з нового боку – як унікальна архітектурно-історична пам’ятка. Вразило те, що поруч з величними православними храмами збереглися житлові будинки минулих століть і ніщо не порушує історичної атмосфери. Таке я бачу вперше в Україні. Ця картинка надовго закарбується у моїй пам’яті. Була чудова екскурсія історичним центром з безліччю цікавих фактів і місцевими легендами, зокрема про “тринадцяту гармату”. Але, напевне, не менш прекрасні мої враження від самого концерту – і від широчезного сценічного майданчика, і від присутності на концерті чернігівських митців, і від спілкування з представниками місцевої церкви», – згадує карильйоністка Ірина Рябчун.
«Концертуючи в різних містах України, змогла вкотре побачити велич та красу нашої Батьківщини. Кожне місто було особливим і вражало мене своєю історією, архітектурою, щирістю та привітністю містян. Особливо запам’ятався виступ у Чернігові, адже на концерт прийшло більше тисячі людей, це заряджало мене під час виступу енергією, хотілося переконливо донести до слухача суть творів через свої емоції, а ще коли бачиш віддачу аудиторії, щирі овації, то розумієш що все вдалося!!!» – захоплено розповідає бандуристка Надія Вівчарук.
Київ, Калуш і Долина
Далі був Київ (Аскольдова могила) і знову вдячні глядачі. Втомлені, але цілковито задоволені артисти та знімальна група повернулися на рідну Івано-Франківщину. Ще кілька концертів у музичних школах Прикарпаття, де є електронні карильйони (навчальні клавіатури), які також сконструювали брати Ботвинки. Невеличкий відпочинок і знову в дорогу.
Кожне місто зустрічало не лише вдячними глядачами, а й специфічними сценічними майданчиками. Це були як закриті сцени, так і відкриті площі. Всюди інструменти звучали по-різному, тому потребували індивідуального технічного підходу. Звук самого карильйона залежить від багатьох факторів, пояснює Сергій Ботвинко.
Звучання різних музичних інструментів вимагало особливого підходу у їх технічному визвученні.
«Звісно, були труднощі, майже на кожному концерті виникали якісь моменти. Тому що це все складно технічно, дівчата спілкувалися (співали. – Ред.) виключно через мікрофони і чули один одного лише у моніторах у вухах, бо карильйон дуже гучний багатообертоновий інструмент, знаходиться майже завжди поряд з бандуристками, без цих техзасобів вони б себе просто не чули. Окрім цього, кожна з артисток чує по-своєму, потрібно було індивідуально для кожного підлаштовувати звучання», – каже Андрій Русиняк.
«Звісно на всіх концертах були і хвилюючі технічні моменти, адже ми грали з різними карильйонами, тому передбачити силу звуку дзвонів, акустику на площі було дуже складно, а ще недоспані ночі в дорозі, погодні умови…Але з усіма труднощами ми впорались і залишили частинку себе у серці кожного слухача! Проєкт підійшов до завершення, і я розумію наскільки важливим для мене був “Український передзвін. Карильйон і бандура”, це нові знайомства, новий досвід. Тож нехай цей фініш буде стартом у велике майбутнє!» – резюмує бандуристка Надія Вівчарук.
Генеральний продюсер проєкту і директор ТРК «РАІ» Андрій Русиняк каже, що це уже четвертий проект, у якому бере участь телерадіокомпанія. Вдячний Українському культурному фонду, що повірив у сили команди і підтримав ідею. Має надію, що будуть з’являтися нові ідеї, які є з ким реалізовувати.
«Це дуже багато емоцій, які переповнюють мене на кожному концерті. Заради цього варто було розпочинати цю нелегку роботу. Тішуся з того, що телеканал “РАІ” брав у цьому участь, що наша команда, яка два місяці подорожувала Україною, виконала завдання, яке перед нами стояло. Зрозуміло, що ми завжди вчимося чомусь новому, беремося, здавалося б, за непосильні завдання, але, коли тобі все вдається, це не може тебе не тішити, тим більше, коли отримуєш схвальні відгуки. Коли бачиш широко розплющені очі глядачів, сльози і усмішки на концерті, ти розумієш, що все робиш правильно, що заради цього варто жити на цьому світі», – продовжує Андрій Русиняк.
Перед стартом концертів – тривалі репетиції, написання партитур, створеня аранжувань. Підготовка численної апаратури, розробка графіків переїздів, робота над дизайном бренду проєкту. Усі доклали максимум зусиль, щоб все виглядало ідеально. Але сам проєкт ще незакінчено, підсумовує Віолетта Дутчак.
Львів
Львів був обережним, поважним, «гоноровим»… спершу… Та варто було почути перші акорди, як серця львів’ян розтанули.
Кам’янець-Подільський
За задумом, останнім містом, де мав відбутися концерт, мав стати Кам’янець-Подільський. Саме звідси велася пряма трансляція у Facebook, YouTube та, звісно, на каналі “РАІ”.
Концертний репертуар складався з п’ятнадцяти творів – від епохи барокко і до сучасних авторів. Частина композицій була написана спеціально для проєкту. Ще однією приємністю було отримати дозвіл від Святослава Вакарчука на публічне відтворення його пісні «Не твоя війна» в оригінальному аранжуванні Віолетти Дутчак. Особливо приємно було артистам зустрітися з авторами на своїх концертах у Львові, Кам’янець-Подільську, Києві. Це Руслана Лісова, Оксана Герасименко, Віктор Степурко, Леся Горова.
Київ
Здавалося б, що завдання виконано, зіграно десять концертів у десяти містах України, але ні. Артисти вирішили повернутися до Києва, мрія зіграти біля Михайлівського Золотоверхого не покидала.
Фінал
Концертний тур позаду. Попереду робота над відео та аудіо. Цим уже займаються: Андрій Русиняк – генеральний продюсер проєкту, Олена Данилюк – менеджер-організатор проєкту, Богдан Ткачук – технічний директор-консультант звукозапису акустичних інструментів, Віталій Русиняк – головний звукорежисер концертних програм, Ігор Гусак – відеорежисер-постановник концертних програм, Андрій Левків – відеооператор, Галина Ровенчук – відеооператор, Вадим Русиняк – освітлювач, помічник у відеомонтажі кліпів. Вже зовсім скоро телеглядачі зможуть побачити і почути все те, чим жила команда останні кілька місяців.
