Групі вчених із Прикарпаття разом з науковцями Полтавщини та Дніпропетровська вручено державну премію за багаторічні дослідження залежності організму людини від техногенних навантажень. Учені довели: типові захворювання людей можна розкласти на «мапи кризових регіонів» та запропонували алгоритм протидії забрудненим територіям. Медики дійшли висновку, що гірські території не завжди є панацеєю для людського організму, та остаточно розвіяли твердження, нібито горяни найбільше страждають від дефіцит.
Які території є найбільш небезпечними на Прикарпатті, які недуги найчастіше турбують горян та як вберегтись від негативного впливу довкілля – в інтерв’ю кореспондента Укрінформу з доктором біологічних наук, першим проректором Івано-Франківського медуніверситету, професором Ганною Ерстенюк.
– Ганно Михайлівно, вітаємо із присудженням державної премії. Наскільки актуальну проблему зачепили науковці?
– Слід зазначити, що ця премія – не за одну працю, а за велику комплексну роботу вчених, присвячену дослідженню стану здоров’я населення України, окремих її регіонів та проблемного питання щодо зменшення техногенного навантаження на організм людини. Абсолютно прямий взаємозв’язок є між здоров’ям населення окремих регіонів і станом їхнього довкілля. Ми об’єднали Прикарпаття з його проблемами, зокрема Калуський район, а також регіон Донецького Придніпров’я і Полтавську область. На перший погляд видається, що спільного між цими регіонами ніби й немає. Різне географічне розміщення, інший біохімічний склад кори землі. Втім, є багато спільного з «географією» підприємств, що розміщені на цих територіях. Вони є визначальними чинниками, які впливають на стан грунтів, водойм, повітря та, відповідно, продуктів харчування.
Стан довкілля вивчали технічні університети, які брали участь у дослідженнях, а це – Івано-Франківський університет нафти і газу, Полтавський технічний університет та Дніпропетровський університет. Медичні університети долучились до двох проблем: вивчення вмісту хімічних елементів у середовищі (в грунтах і водоймах) та стан обстеження населення, виявлення головних недуг. Утім, це було б лише констатацією фактів. Тому ми перейнялись питанням – чи можемо допомогти людям, які живуть і працюють на цих територіях. Тобто, мова йде і про профілактику типових захворювань, і про медичну допомогу.
– Які дослідження були проведені на Прикарпатті?
– Івано-Франківський медичний університет був не лише одним із координаторів, а й ініціатором вивчення проблеми. Ми помітили: є велика кількість людей, які хворіють на стоматологічні недуги. Особливо діти. Ураження карієсом, захворювання тканин пародонту й так далі. Стоматологи виїжджали в різні регіони області та збирали матеріал для дослідження. У діток брали ротову рідину та, за згоди батьків, ще й волосся. Це той безболісний метод, який дозволяв нам виявити рівень токсичних речовин в організмі людиниі пояснити причину ураження зубів. А це – лише прояв недуги у ротовій порожнині, бо далі руйнація загрожує усій кістковій тканині.
– Скільки загалом учених долучилось до вивчення проблеми впливу екології на організм людини?
– Роботу над подібними проблемами ми помітили у наукових публікаціях наших колег. До прикладу, я звернула увагу на дослідження щодо впливу солей важких металів на репродуктивну функцію жінок у Дніпропетровському регіоні. Ця робота належить доктору біологічних наук пані Білецькій. На Полтавщині також уже велися подібні дослідження. Це й об’єднало нас у велику роботу.
До державної премії представлено 10 осіб. Утім, науку не творять кілька людей. Над дослідженнями працював великий колектив учених, за якими стоять кафедри, лабораторії та роки праці. Результат відобразився загалом у 744-х наукових публікаціях. Це означає, що ми намагалися на різних всеукраїнських та міжнародних форумах показати важливість наших досліджень, не очікуючи жодних дивідендів.
Науковці відстежили ланцюжок молекулярних подій в організмі людини та їх зв’язок із навколишнім середовищем, з чинниками, що можуть через порушення обмінних процесів викликати патологію. Вчені побачили це в експерименті й переконалися, що «органами мішені» в людини є печінка, нирки та кісткова тканина. Для цього були проведені біохімічні, гістологічні, мікроскопічні та інші дослідження. Тепер ми хочемо допомогти зламати цей ланцюжок – коло, яке спричиняє патології, – пам’ятаючи, що втрутитися до нього не так просто.
– Скільки часу минуло від перших досліджень?
– Більше десятиліття. Перші розробки ми опублікували, зважаючи на дослідження своїх попередників. Ми змогли порівняти, що було в 60-х роках, і яка ситуація є сьогодні.
Інколи люди твердо переконані: якщо вони харчуються зі своєї присадибної ділянки, п’ють воду зі своєї криниці, то вживають чисті продукти й воду. А насправді це далеко не так. Коли ми провели обстеження криниць Галицького, Рожнятівського та Надвірнянського районів (а це рівнинна, передгірська та гірська зони), виявилось, що найгірша вода була там, де ми навіть і не підозрювали. Люди в сільській місцевості вживали з криниць гіршу воду, аніж містяни, які набирають її з водопровідних кранів. І причиною було не те, що ці люди живуть біля промислових підприємств. Далася взнаки «роза вітрів», яка розносить усе, що є в повітрі. Опади потрапляють в грунти, а далі через них – і в овочі, які там ростуть. Це є звичайна міграція хімічних елементів у ланцюгу живлення, який завершує людина.
– Досі на Прикарпатті часто піднімали проблему йододефіциту. Чи можна тепер стверджувати, що недуги горян, які живуть далеко від моря, спричиняє нестача йоду в організмі?
– Однозначно – це не єдина проблема. Ми говоримо про порушення балансу інших елементів. І не завжди це є дефіцит споживання йоду. Якщо в організм надходять інші елементи, які «вміють» витісняти йод з біологічно активних сполук, вони неодмінно спричинять його дефіцит. Не тому, що йод не потрапляє в організм. Через йодовану сіль, морську рибу людина вживає цей елемент, але це не гарантує його отримання. Щоб з’ясувати причину таких порушень, треба отримати так звану мікроелементну картку. Нам це дуже болить, бо подібні дослідження вже багато років проводять сусіди й мають дієві результати. Зокрема, у Росії, Білорусі та Польщі вже видані монографії, які допомагають однозначно вказати на порушення, які є у населення в тій чи іншій місцевості. Ми також зробили кроки до цього. Але цілісної мапи Прикарпаття та України поки не маємо. Для цього потрібні значні капіталовкладення та продовження досліджень.
– Чи можна вже зараз застосувати результати, отримані вченими, для виправлення ситуації «на місцях»?
– Сьогодні ми маємо карти стану грунтів і водойм окремих регіонів Прикарпаття. Ці карти відображають вміст елементів у зовнішньому середовищі та в організмі людей. Наклавши їх одна на одну, ми розуміємо, де є локалізація онкологічних захворювань, порушення опорно-рухового апарату та інше. Сьогодні можемо сказати, що це встановлено. В окремих випадках, хворі вже пройшли лікування від недуг на базі наших клінік. Запропоновані антидоти. Тепер ми шукаємо, як допомогти людям зменшити техногенне навантаження з використанням природних сорбентів та вітамінних комплексів.
Усе це ми випробували в експериментах із тваринами. Багато речовин зараз перебувають на патентній реєстрації, тому поки їх не називатиму. Відкрию лише, що сорбентом для очищення води є камінь, який добувають на Закарпатті. Його найчастіше застосовують у Німеччині. Ще одним із сорбентів є препарат артишоку. Він має рослинне походження та зменшує вплив токсичних речовин на організм при отруєнні важкими металами. Навіть в організмі тварин, в який ми спеціально вводили нітрати, ми побачили силу цього препарату. Я не хочу бути агітатором котроїсь із фармацевтичних фірм. Утім, наступним кроком презентації нашої роботи мав би стати показ препаратів, які дали позитивні результати. При цьому, – не заперечуючи властивості інших речовин. Без жодної реклами чи антиреклами.
Кожна людина – особа з певного регіону має особливий статус, а тому потребує індивідуального підходу. Це означає, що лікар не може призначити препарати з цинком чи залізом через анемію доти, доки не встановлено рівень цього мікроелементу в організмі людини. Знаємо, цинк – дуже потрібний для росту волосся, відтворення та поділу клітин в організмі. Втім, якщо він надходить у більшій кількості, ніж потребує організм, він спричиняє ріст пухлин.
– То вітамінний комплекс для людей, залежно від регіону їх проживання, має теж бути різним?
– Безперечно. Дуже часто при карієсі чи порушенні кісткової тканини призначають препарати кальцію. Втім, ми живемо на території, де є досить багато важких металів, які «виштовхують» кальцій з кісткової тканини. Звідси – не лише карієс , але й частіші переломи кінцівок. Кальцій часом не «втікає», а перерозподіляється в організмі. Не відомо – надійде він до кісткової тканини чи до печінки? Тому вітамінні комплекси не можна безтурботно приймати. Вони мають бути зрозумілими, бо збільшені дози тих чи інших вітамінів можуть спричинити проблеми. Перед кожним відвідуванням аптеки варто проконсультуватись у лікаря, який уже знає ваші особливості. Чимало медиків сьогодні грамотно й виважено застосовують подібні препарати, перед тим провівши дослідження крові, волосся та інші. Недарма сьогодні говорять про нанотехнології, про так звані «розумні» препарати, які можуть впізнати точку враження і прибути туди, де це потрібно.
На жаль, нерідко ми самі провокуємо порушення у власному організмі через бездумне приймання мікроелементів чи вітамінів. До прикладу: кальцій та магній є антагоністами в організмі людини.
– А як уберегтися від застудних захворювань? Чи для всіх стане в нагоді вітамін С?
– Насамперед, має бути добре налагоджений раціон харчування. Якщо ми проживаємо на забруднених територіях, а це і Галицький, і Снятинський, і Косівський райони, можемо зменшити навантаження токсичних речовин за допомогою клітковини овочів та фруктів. Якщо вони чисті, а це легко перевірити, харчуйтеся ними на здоров’я. Це – природні сорбенти. Важливо, щоб вітаміни С, В і жиророзчинні елементи були природними. Тішуся, коли я бачу в нас оливкову олію, лляну, горіхову.
– Кажуть, продукти, вирощені на тій землі, на якій ми народилися й живемо, для нас є найбільш корисні. Чи це теж міф?
– Вони корисні за однієї умови – якщо ці продукти є екологічно чистими. Тут правда лише в тому, що ми виросли на них і генетично на них запрограмовані.
– На Прикарпатті знають, що найбільш забрудненим районом є Калуський. Як тут застосувати дослідження вчених?
– Звернення людей із Калуського району, направду, численні. Показники захворювання тут однозначно вищі, ніж в області загалом. Саме тут слід «бити на сполох». У цьому не мають сумніву онкологи та інші фахівці. Переконана, з одного боку, – в районі Калуша мають бути застосовані технічні впровадження, які зменшили б техногенну небезпеку, а з іншого – медичні. Ретельне обстеження жителів району, профілактика на випередження проблеми – питання номер один. Пріоритетом має стати не тривалість віку, а якість життя людей. Ми хотіли б, щоб наші ідеї, продиктовані самим життям, не залишилися без уваги.
– Вам уже відомий грошовий еквівалент присудженої державної премії?
– Це питання, зважаючи на ситуацію в Україні, ми навіть не обговорювали. Вболіваємо радше за можливість отримати від держави фінансування для продовження наших розробок. Тож і «грошовий еквівалент», якби він був, ми однозначно вклали б у розвиток науки в університеті.
