Свої 25 він відзначив захищаючи Маріуполь. А – 26 – зустрів у російському полоні. Вже рік пані Ірина не чула жодних звісток про свого сина Миколу – бійця полку Азов. Та, зізнається, ні на мить не втрачає надію, що Герой повернеться додому. Саме тому жінка вкотре організовує мирну акцію – щоб нагадали суспільству про тих, хто досі перебуває у неволі.
Чекає свого 21-річного сина Ігоря з полону й пані Зоряна. Розповідає, останнє повідомлення від нього отримала в день виходу з Азовсталі. А далі – рік невідомості та страху за сина.
Підтримати рідних полонених азовців прийшли й військовослужбовці. Солдат 206-го окремого батальйону територіальної оборони міста Київ Артем Градун нині перебуває на реабілітації в Івано-Франківську. Каже, бійці «Азову» є для нього прикладом мужності та сили і їх обов’язково повинні повернути додому.
Чимало бійців «Азову», які змогли повернутись додому з Маріуполя чи були звільнені з полону, лікувались у першому добровольчому хірургічному шпиталі. Керівник медзакладу Станіслав Онищук зізнається, попри усі жахіття, які пройшли ці мужні хлопці – вони не втратили бойовий дух і бажання боротись за Україну.
Досі у російському полоні перебуває майже 2000 бійців полку «Азов».
