Україна ще з початку своєї незалежності і по сьогоднішній день є екпортоорієнтованою, але імпортозалежною країною. І не секрет, звичайно, що залежить наша країна саме від найближчого сусіда – Російської Федерації. Дана залежність послужила причиною безлічі конфліктів, і нинішня ситуація в країні не є винятком. Однак, з будь-якою залежністю потрібно боротися і позбавлятися від неї. Ясна річ, що даний принцип до економіки не сильно ставитися, так як бути повністю незалежним від будь-кого країна не може. Не маючи можливості повністю задовольняти потреби свого населення, держава змушена вести торговельну політику з іншими країнами. У ході багаторічного партнерства і нікого «звикання» виникає залежність. Так, наприклад, практично вся вироблена продукція в Україні збувається саме на російському ринку, так як є недостатньо конкурентоспроможною для європейських країн.
Звернімося до статистики
Якщо ж подивитися більш детально по цифрах, то на Росію припадає понад 25 % всього українського експорту та 30 % імпорту. У перерахунку на ВВП, це близько 10 % (насамперед, метал і машинобудування). При цьому велика частина української продукції продається в Росію без мита, відповідно до положення про зону вільної торгівлі з СНД. З усього імпорту російської продукції Україна на 50 % тільки закуповує газ. І, за словами експертів, надалі така тенденція і залишиться, не дивлячись на те, що з кожним роком закупівлі стали скорочуватися (дія енергозберігаючих програм і плани на видобутку альтернативного сланцевого газу). Також, 15 % газу споживаного ЄС транспортується через Україну, яка знаходиться практично в центрі Європи. З одного боку це дає перевагу, з іншого боку, міцно пов’язує нас торговельними та партнерськими зобов’язаннями між двох сторін – Росією та ЄС.
До того ж, банківський і фінансовий сектор країни не є винятком. На українські банки з російським капіталом припадає більше 12 % всіх банківських активів. Розуміючи всі політичні ризики, пов’язані з можливою агресією Росії, МВФ вважає доцільним проведення політики спрямованої на зменшення залежності економіки України від Росії. Для цієї мети МВФ рекомендує, а українські уряд цілком підтримує ці рекомендації, щоб перепрофілювати українські підприємства на роботу з іншими країнами світу, а найголовніше, збільшити внутрішнє споживання продукції, яка раніше продавалася в Росію.
Версії МВФ
За словами аналітиків Міжнародного валютного фонду, девальвація гривні в Україні зіграє навіть на руку національним виробникам. Так, наприклад, якщо взяти сферу продажів автомобілів, то населення в основному користується імпортними машинами, які були завезені не тільки з Росії, але і з інших країн Європи. Падіння курсу гривні незмінно призвело до подорожчання імпорту будь-якої продукції з-за кордону. І це дійсно факт, після падіння курсу імпорт автомобілів за перший квартал поточного року впав майже на 50 %. Згідно споживчим можливостям, попит на імпортні автомобілі на внутрішньому ринку також значно знизився, так як сьогодні громадяни України починають економити, щоб зберегти зайві кошти «на чорний день».
Таким чином, МВФ розраховує, що незабаром населення почне шукати альтернативу дорогим автомобілям, які тепер їм не по кишені. Такою альтернативою можуть стати вітчизняні виробники типу Ланос і Богдан. А це за задумом МВФ стимулюватиме вітчизняне виробництво автомобілів і можна буде відмовитися від експорту українських автомобілів до Росії.
Альтернативні ринки збуту
МВФ також розраховують, що вітчизняні виробники з часом також зможуть постачати українську продукцію на світовий ринок (не тільки в Росію). Тільки от вони не уточнюють куди. Якщо ж подивитися реальніше на речі, то дана перспектива малоймовірна. По-перше, в країнах Євросоюзу українські автомобілі ніяк не продаватимуться. Швидше навіть навпаки, закуповуватимуться звідти буде більше, ніж зараз. Як варіант, називають країни Азії та Африки. Хоча, складно уявити, як Україна зможе продавати вагони і локомотиви в ці країни, якщо їх залізничні колії, і найголовніше вагоноремонтні та локомотивні депо зовсім не пристосовані до української продукції, так як вони вже давно купують залізничний транспорт в ЄС чи Китаї.
Також планується зменшити поставку обладнання для атомних електростанцій на територію Росії. А ось де шукати альтернативу даному ринку? В Європі все більше дотримуються концепції сталого розвитку та «зеленої економіки», тому робота АЕС там практично зупиняється. Як вже зазначалося раніше, єдиною реальною перспективою ринку збуту для України є країни Азії та Африки. Виникає лише одне питання: як поставляти дане обладнання в Африку, наприклад, якщо там АЕС навіть не існує?
