Місія – продовжувати багатовікову мосяжницьку справу. На Косівщині у селі Брустури сім’я Габорак з покоління в покоління передає секрети майстерності художньої обробки металу. Найцінніший виріб – бартка. Це такий різновид сокири. Адже в гуцульських традиціях з топірцем навіть одружуються – це головний атрибут нареченого.
Назар Габорак із села Брустури — один із небагатьох майстрів із виготовлення традиційних гуцульських сокир. Він мосяжник у шостому поколінні і тепер передає свої знання дев’ятирічному синові Віталію.
Спочатку метал плавлять за температури 1200 градусів. Потім виливають у спеціальну форму. Тоді у майстерні ці звичайні сокири перетворюються на гуцульські твори мистецтва.
Працюють усією сім’єю. Створюють від 30 до 40 таких сокир за місяць, залежно від попиту. Основні покупці — місцеві жителі й туристи. Вартість такого виробу — від 300 гривень.
Назар каже, що заробити на цьому складно, але продовжувати справу предків — найкраща нагорода.
