З віком наступають функціональні і морфологічні (клітинні) зміни в легенів. Еластичність легеневих бульбашок зменшується, втрачається їх пружність, що утрудняє звільнення альвеол від повітря при видиху.
Все це веде до того, що у старіючого організму зменшується вентиляційна здатність легенів, тобто кількість повітря, що пропускається, через легені за одиницю часу, наприклад, за 1 хвилину. У добре тренованого спортсмена вентиляційна здатність легенів досягає 200 л/мін, тоді як у немолодого вона ледве складає 70- 100 л/мін.
Дихання у літньої людини стає поверхневим, розвивається стареча емфізема легенів (ураження легеневої тканини з втратою еластичності і збільшення об’єму альвеол), що утрудняє выполнение фізичних навантажень – задишка виникає навіть при ходьбі.
Людина при звичайному спокійному диханні вдихає 500 см3воздуха. Цей об’єм називають дихальним повітрям. Проте при посиленому диханні можна вдихнути ще 1500 см3, це так зване додаткове повітря. Після одного видиху (близько 500 см3) людина може ще видихнути 1500 см3, так зване резервне повітря.
Сума вказаних вище об’ємів повітря (дихательного, додаткового, резервного) складає близько 3500 см3и називається життєвою місткістю легенів (ЖЕЛ). Ця величина непостійна і залежить від підлоги, віку, роста, стану здоров′я , тренованості. Заняття спортом, систематичними фізичними вправами підвищують життєву місткість легенів.
Наприклад, у штангістів вона рівна 4000 см3, футболістів – 4200 см3, гімнастів – 4300 см3, легкоатлетів – 4570 см3, боксерів – 4800 см3, плавців – 4900 см3и вище.
